Про бібліотеки

ДО ЧИТАЧА.

Ти тримаєш в руках коротке дослідження ПРО БІБЛІОТЕКИ, тобто - про книги. Чи є щось більш гідне для нас, тих, хто з книгами постійно спілкується? Але ця книга до цього часу залишалась би мрією, якби мене не надихнула допомога і підтримка благородного князя, якому я цю працю і присвятив. Я вважаю, що також і сама ця праця з приведеними в ній добрими і піднесеними прикладами, буде надихати і зміцнювати починання всіх благородних людей. Адже як мало тих, хто присвячує себе такій великій справі? І скільки тих, хто нехтуючи вченнями стародавніми, істинними, створюють сьогодні начебто нові? Про них ти міг би сказати так:

Замість широкої дороги вибираєш звивисту стежку. (15)

Нехай вони прозріють. Ми ж дотримуємось мудрості древніх. І для загальної користі (як я надіюсь) ми її розкриваємо, впорядковуємо, висвітлюємо. Будь же прихильним великодушний читачу.

ГЛАВА І.

ЩО ТАКЕ БІБЛІОТЕКА АБО ЛІБРАРІЯ? БІБЛІОТЕКИ, ЩО БУЛИ У ДРЕВНІХ ЦАРІВ, ВКЛЮЧАЮЧИ ТИХ, ЯКІ ПРАВИЛИ В ЄГИПТІ.

Слово бібліотека має три значення: «місце, полиці, книги». Грецьку назву почали використовувати римляни, і хоча вони говорили також «лібрарія» . однак під цим словом більш мали на увазі лавку, в якій книги виставлялися на продаж. Але походження бібліотек досить древнє, і, якщо я не помиляюсь, вони з’явилися разом з самими книгами. Бо як тільки з’явилося бажання знати і осягати, зразу ж з’явилося бажання писати, і воно не принесло би плодів, якби книги не почали зберігатися і виставлятися для користування сучасникам і нащадкам. Спочатку це було приватною турботою, і кожен збирав книги для себе і своїх близьких. Пізніше це взяли на себе царі і володарі, не тільки заради користі, але і з честолюбства і стремління до показного блиску. Воістину, вони зібрали велику кількість книг, що майже неможливо для людини простої або, навіть, заможної. Тоді переписування книг було справою трудною і довготривалою, до того часу, поки книгодрукування його не скоротило. З перших царів, про яких лишилась пам’ять, займався ним Осімандуй, (16) який царював у Єгипті. В числі інших своїх видатних діянь, «він створив Священну Бібліотеку», як сказано у Діодора, (17) «над входом до якої повелів написати: ЦІЛИТЕЛЬКА ДУШІ» (Кн.І) (18) І хоча він був дуже древнім царем, але, без усякого сумніву, продовжує залишатися в цій справі прикладом для наслідування. І завжди після нього в Єгипті зберігалися які-небудь бібліотеки, переважно у храмах, під опікою жерців. Гарне підтвердження цьому ми знаходимо у життєписі Гомера, (Євстаф. Передмова до «Одіссеї») (19) якого, коли той прибув до Єгипту, якийсь мешканець Навкратиди (20) звинуватив у плагіаті. Що, мовляв, він з єгипетських книг запозичив «жіночі фантазії», які описав у «Іліаді» і «Одісеї», і книги ці «зберігалися у Мемфісі» (21) «у храмі Вулкана» (22) Отже, Гомер їх подивився, приписав собі і видав. Я вважаю, що це вигадки про благородного мужа, однак вони підтверджують все вище сказане.

ПРИМІТКИ.

15)…Цитата з твору візантійського автора Євстафія Фессалонікійського (Солунського) (1110 - 1198), єпископа Фессалоніки, автора розлогих коментарів до поем Гомера «Іліада» і «Одіссея», який опирався на праці олександрійських філологів епохи Птолемеїв. Євстафій коментує рядок 195 з ХІІІ пісні «Одіссея». Повернувшись додому Одіссей не взнає рідну Ітаку. Все що його оточує, в тому числі і «звиви довгих доріг», здається мандрівнику чужим.

16)…Осімандуй – міфічний фараон Єгипту, свідчення про якого Ліпсій взяв з книги Діодора Сицилійського. Він подається Діодором в якості ідеального освіченого правителя, першого в історії збирача книг, попередника Птолемеїв.

За припущеннями сучасних істориків, прообразом Осімандуя був уславлений своїми грандіозними побудовами фараон Рамзес ІІ (1289-1222 рр. до н. е.) Діодор Сицилійський приводить його спотворене ім’я User – maat – re Setep – en-re.

17)…Діодор Сицилійський (біля 90-30 рр. до н.е.). Грецький історик, який створив всесвітню історію народів від міфічних часів до римського завоювання Середземномор’я. Перші шість книг його твори розповідають про народи Сходу. Діодор подорожував по Єгипту в 50-ті роки до н.е., в період правління останніх царів дому Птолемеїв і користувався книгами Олександрійської Бібліотеки. Його праця отримала назву «Історична бібліотека» (Bibliotheca Historica).

18)… Діодор Сицилійський, І, 49, 3.

19)… Ліпсій посилається на Євстафія Фессалонікійського, який згадується в його Звернені до читача.

20)…Навкратида (Навкратіс). Місто в Нижньому Єгипті, найдревніша в країні грецька колонія, заснована за переказами в VII ст. до н.е. вихідцями з малоазійського Мілету (згідно з археологічними даними – скоріше вихідцями з Корінфу). Навкратіс був осередком грецької культури на Сході задовго до завоювань Олександра Македонського. В місті були популярними поеми Гомера, які виконувались публічно, там жили гетери і філософи. При Птолемеях Навкратіс зберіг самоуправління. В римські часи уродженцем Навкратіса був часто цитований Юстом Ліпсієм Афіней.

21)… Мемфіс. Місто у Нижньому Єгипті, яке в різні історичні часи виконувало роль столиці. В період Пізнього царства мав змішане населення, яке включало, окрім єгиптян, сирійців, фінікійців, євреїв і греків. Найбільш шанованим божеством у місті був Птах.

22)… Вулкан (у греків – Гефест). Бог вогню і ковальського ремесла. Греки, що жили в Єгипті ототожнювали його з Птахом, богом-покровителем Мемфісу, який виконував, серед багатьох функцій, роль покровителя наук, мистецтв і ремесел. Тому з його іменем пов’язувались і перші бібліотеки.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602