Про бібліотеки

ПРИВАТНІ РИМСЬКІ БІБЛІОТЕКИ І ПЕРША ПУБЛІЧНА – АЗІНІЯ ПОЛЛІОНА.

Ось ще бібліотеки гідні згадки, відомості про які я розшукав у авторів. Відправимось до римлян, найближчих до греків за часом і місцем проживання. Достатньо пізно з’явилися у них, дітей Марса, а не Муз, подібні устремління і заняття.

Втім, поряд з поклонінням знаменитому богу, у них також, в решті-решт, як це зазвичай буває, проросли культура і витонченість, хоча попервах і не в багатьох ділах. Із зауваження Ісідора: «першим доставив до Риму велику кількість книг Емілій Павел, (113) перемігши Персея, царя Македонії, за ним – Лукулл, (114) з царства Понтійського, (115) в якості здобичі». (116) Він згадав двох мужів, які привезли книги, але не зробили їх загальним надбанням. Про Емілія навряд чи можна сказати більше, про Лукулла ж Плутарх пише досить багато: «Гідні похвали його витрати і турбота про книги. Він зі смаком підібрав багатьох письменників і так, належним чином їх розподілив, щоби дати їхніми працями користуватися. Адже були відкриті для всіх бібліотеки, і в спеціально побудовані портики, також в екседри були спеціально запрошені освічені греки; туди вони почали приходити як наче до храму Муз, і проводили там приємно час, спілкуючись один з одним, від інших справ вільні. Часто і сам він з ними спілкувався, коли вони там збиралися, і в цих портиках прогулюючись, приєднувався до шанувальників словесності». (117) Із цих слів ти бачиш, ясновельможний княже, що ті бібліотеки були публічними, і хоча право власності він за собою утримував, право користуватись ними, однак, вченим мужам надав, що і ви щиро дозволяєте робити. І воістину, до тих двох, ще й третього слід додати – Корнелія Суллу, згодом диктатора, який із Греції і Афін насильно вивіз багато книг і в Римі їх розмістив; про це, окрім Плутарха, пише ще і Лукіан («Неук») (118) Однак, не дивлячись на їхні заслуги, істинно публічна бібліотека ще не з’явилася. Задум її вперше склав муж благородний і знаменитий – Юлій Цезар, і якби не втрутилась доля, то він би його і здійснив. Світоній (119) пише: «він мав намір відкрити для всіх грецьку і римську бібліотеки, настільки можливо великі, турбота ж про їх збирання і облаштування була доручена М. Варрону» (120) Воістину, діяння великої душі і настільки ж великого духу! Адже хто на всьому світі зміг би виконати це доручення краще за Марка Варрона, що славився як учений чоловік, як серед римлян, так і серед греків? Але те, що Цезар задумав, він втілити не зміг. Август, його прийомний син, в числі інших справ по благоустрою міста і імперії, цей задум успішно завершив. Адже за його почином і спонуканням, як розповідає Світоній, Азіній Полліон, (121) оратор і благородний сенатор, «вибудував Атріум Свободи (122) і в ньому відкрив для всіх бібліотеку». (123) Ісідор пише («Начала» IV) : «першим відкрив у Римі бібліотеки грецьку і латинську Полліон, додавши до неї в Атріумі, який він з надзвичайною розкішшю прикрасив на кошти з військової здобичі, зображенням письменників». (124) З воєнної здобичі, пише він, - очевидно – взятої у далматів, (125) яких він переміг. Про те ж Пліній (кн.XXXIV, гл. ІІ) : «Азіній Полліон першим подарував бібліотеку громадянам республіки для їхньої освіти». (126). Вона знаходилась у Атріумі Свободи, тобто на Авентинському пагорбі, (127) з чого витікає, що він ним був скоріше перебудований і доповнений, чим побудований на пустому місці. Адже задовго до того (пагорб) був заселений, мабуть-що, з часів Тіберія Гракха, (128) батька братів Гракхів, (129) як пишуть Плутарх і інші автори. Отже, він Атріум перебудував і для загального користування розкішно прикрасив. Про нього ж можна прочитати у Овідія: (130)

Не допустила мене Свобода до чертогу, який

Першим двері свої книгам поетів відкрив. (131)

Мені чується не про учених мужів, які в λέσχην, (132) або в зібрання поетів приходять. Він явно скаржиться, що йому не суджено повернутися до бібліотеки Азінія, яка першою була створена для загального користування мудрими книгами.

ПРИМІТКИ:

113)…Луцій Емілій Павел Македонський ( біля 229 -160 рр. до н.е.). Римський політичний діяч і полководець, консул Республіки в 182 і 168 рр. до н. е. Уславився перемогами над царем Македонії Персеєм, за що був удостоєний тріумфу, одного із самих пишних за всю історію Риму. Вивіз із Македонії багато трофеїв, в тому числі – бібліотеку македонських царів в Пеллі.

114)…Консул Луцій Ліциній Лукулл, який згадувався у Передмові.

115)…Понтійське царство. Елліністична держава в північній частині Малої Азії на узбережжі Чорного моря (в давнину – Понту Евксінського). Найбільш відомий правитель Понту – Мітрідат VI Євпатор (134 – 63 рр. до н.е.), непримиримий ворог Риму, який воював з Республікою більше двадцяти років. Був розбитий Лукуллом, потім зазнав остаточної поразки від Гнея Помпея і закінчив життя самогубством, за переказами – в Пантікапеї (сучасна Керч).

116)… Isid. Hisp. Orig., VI, 5, 1.

117)… Plut. Lucull., 42.

118)… Lucian. Advers. indoct., 4. Лукіан Самосатський (біля 120 – 180 рр. н.е.). Грецький письменник – сатирик, уродженець Самосати (на сучасному кордоні Туреччини і Сирії, в той час – центр римської провінції Каппадокії), послідовник філософії кініків і епікурейців. У своїх творах, висміював сучасні йому звичаї і релігійні забобони. Юст Ліпсій посилається на сатиричний монолог, названий в перекладі «Неуку, який купував багато книг» і присвячений розповсюдженому і в наші дні прагненню будь-що-будь скупати книги, не думаючи про те, чи буде коли-небудь час прочитати їх.

119)…Гай Світоній Транквілл (біля 69/75 – після 130 рр. н.е.) Римський історик, автор твору «Життя дванадцяти цезарів», що розповідає про перших імператорів Риму, починаючи з Юлія Цезаря, який поклав початок монархічному правлінню у Римі.

120)… Svet. Div. Jul., 44.

121)…Гай Азіній Полліон (76/75рр. до н.е. – 4/5 рр. н.е.) Римський сенатор, полководець, прихильник Цезаря і Марка Антонія, який не прийняв, одначе, участі у війні між Антонієм і Октавіаном Августом, і після перемоги Августа відійшов від політики. Залишок життя Азіній Полліон присвятив тим заняттям, які в наш час називаються «громадською діяльністю». Він турбувався про благоустрій Риму, допомагав письменникам (в тому числі – Горацію і Вергілію) і сам писав вірші. Створення першої публічної бібліотеки було, за визнанням сучасників, однією з головних його заслуг перед римським народом.

122)…Атріум Свободи (Atrium Libertatis). В римській архітектурі періоду Імперії атріум (атрій) – внутрішній двір, як правило, оточений колонадами (у Вітрувія такий вид атріуму іменується atrium corinthium, на відміну від більш ранніх типів атріумів). В культових будовах атріум являє собою замкнутий, декорований простір перед святилищем. Богиня Свободи (Ліберта), шанована в язичницькому Римі мала святилище на Авентинському пагорбі (Aedes Libtrtatis). Але там був і храм Юпітера Визволителя (Juppiter Libertas). Тому дослідники сперечаються, чи існували там, по сусідству два храми, чи слово Libertas (в родовому відмінку Libtrtatis) застосовувалось до назви храму Юпітера. Ще один храм Свободи був побудований у правління Октавіана Августа на Палатинському пагорбі, на місці будинку, що належав Цицерону. Новим храмом Свободи автори називають і храм на честь Цезаря Визволителя, місцезнаходження якого невідоме. Окрім того, Атріумом Свободи іменувалась оббудована колонадою північна частина форуму Траяна, де відбувалася церемонія відпущення на волю рабів. Нарешті Атріумом Свободи називали будівлю, яка була резиденцією цензорів Риму і сховищем цензорського архіву. Бібліотеку Азінія Полліона зазвичай локалізують на Авентині (як це робить Юст Ліпсій), але деякі дослідники ототожнюють її саме з цією будівлею, що знаходилась неподалік від Сенату.

123)…Svet. Div. Aug., 29.

124)…Isid. Hisp. Orig., VI, 5, 1.

125)…Далмати. Загальна назва групи племен, що проживали на узбережжі Адріатичного моря (територія сучасної Хорватії). Їхні землі були завойовані римлянами до середини ІІ ст. до н.е. Потім далмати, від яких отримала свою назву римська провінція Далмація, часто вчиняли повстання проти влади Риму. Після убивства Юлія Цезаря вони підтримали війська заколотника Марка Юнія Брута. В 39 р. до н.е. Азіній Полліон, який управляв у цей час сусідньою провінцією Македонія, почав воєнні дії в Далмації, розгромив далматинське плем’я парфинів, привіз до Риму трофеї і відсвяткував тріумф.

126)… Plin. Nat. hist., XXXV, 2, 9-10. В прижиттєвих виданнях Ю. Ліпсія вказана попередня, XXXIV книга «Природної історії».

127)…Авентинський пагорб. Один з семи пагорбів Риму, довгий час малозаселений, так як знаходився за міськими стінами. За переказами, спочатку, - володіння Рема, вбитого своїм братом Ромулом у боротьбі за владу. Будівництво на Авентині почалося після багатолітніх виступів римських плебеїв, які добилися передачі їм земляних ділянок на пагорбі. До багатого плебейського роду належали нижчезгадані Гракхи.

128)…Тиберій Семпроній Гракх Старший (біля 217 – 154 рр. до н. е.) Римський політичний діяч і полководець, консул Республіки 177 і 163 рр. до н.е., також займав посади народного трибуна і цензора. Народний трибун у Римі захищав права плебеїв, чиїм місцем зібрань і політичних маніфестацій традиційно слугував Авентинський пагорб.

129)…Брати Гракхи. Тіберій Семпроній Гракх Молодший (162 – 133 рр. до н.е.) і Гай Семпроній Гракх (153 – 121 рр до н. е.) Сини Гракха Старшого, політики, що займали посади народних трибунів і які намагалися провести закони, що наділяли земельними ділянками простих громадян Республіки. Тиберій Гракх був убитий під час передвиборчої компанії 133 р. до н.е. Через одинадцять років Гай Гракх влаштував заколот у місті, намагався зі своїми прихильниками зайняти Авентинський пагорб, але отримав поразку і загинув. Брати Гракхи набули посмертної популярності багато в чому завдяки Плутарху, з-під пера якого вийшли художні життєписи римських народних трибунів.

130)…Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. – 17/18 р. н.е.) Великий римський поет, якому спочатку протегували Октавіан Август, Меценат і Азіній Полліон. Однак, за свою поему «Мистецтво кохання», яку Август вважав непристойною, був засланий в найвіддаленішу частину Римської імперії, на береги Чорного моря, в містечко Томи (імовірно – сучасна Констанца в Румунії) . Там поет створив «Сумні елегії», які цитує Ліпсій, і які виказують його тугу за втраченою батьківщиною.

131)… Ovid. Trist. III, I, 60-61. Вірші приводяться в перекладі. Словом «чертог» перекладається Atrium в оригіналі.

132)…Грецьке слово λέσχην мало два значення: невимушена розмова друзів, які зібралися разом і обговорюють яку-небудь тему, і спеціально збудоване приміщення для таких бесід. Від другого, просторового значення походить назва клубів, літературних салонів, муніципальних і культурних центрів в сучасній грецькій мові.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602