Про бібліотеки

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА БІБЛІОТЕКА, ЧИЙ ПЕРШИЙ ЗАСНОВНИК – ЗНАМЕНИТИЙ ФІЛАДЕЛЬФ. БАГАТЕ РІЗНОМАНІТТЯ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ЇЇ КНИГ. СПАЛЕННЯ І НАСТУПНЕ ВІДНОВЛЕННЯ.

Але те, що залишалось до тих пір прихованим, явлено було в яскравому сяянні і славі царя Птолемея Філадельфа. (23) Він був сином Птолемея Лага, (24) який правив в роду царів Єгипту під цим іменем другим; опікун мистецтва і талантів, і я би додав – книг. Отже, він створив знамениту Олександрійську Бібліотеку, натхненний повчанням і прикладом Арістотеля, (25) вірніше його книжковими зібраннями. Адже Арістотель, як я розповім тобі пізніше, зібрав бібліотеку, яка відрізнялася великою кількістю книг і досить шановану. Про неї ми читаємо у Страбона: «Арістотель першим почав збирати книги і навчив єгипетських царів складати бібліотеку» (кн. І) (26) Читати це, однак, нам варто насторожено, і в своєму тлумаченні. Адже ясно, що він не був першим, оскільки жив століттям раніше, і звичайно, він міг навчити Філадельфа, як я відмітив, тільки своїм прикладом. Можливо, істинне те, що написане Афінеєм: «Книги Арістотеля, які зберіг Теофраст, (27) а потім Нелей, (28) купив у останнього Птолемей, і разом з тими, що він скупив у Афінах і на Родосі розпорядився доставити в прекрасну Олександрію» (кн. І) (29). Хоча інші з ним незгодні, про що я, у відповідному місці, скажу. Але, Бібліотеку, він отже облаштував, придбавши всі книги на світі, в тому числі і священні, доставлені, на його вимогу, із Іудеї. (30) Адже коли його слуху досягли чутки про іудейську мудрість, він відправив до Іудеї посланців що зажадали доставити йому книги, і одночасно скликав гідних людей, які б могли їх добре перекласти на грецьку мову, щоб вони були в загальному користуванні. Цей переклад називають Септуагінтою, (31) за числом, звісно, тих, хто виконував роботу. Сталося це на XVII році його царювання, як передає Епіфаній («Про міри та ваги») (32) – в CXXVII Олімпіаду. (33)

Управляти Бібліотекою став муж, уславлений своїми творами і діяннями, Деметрій Фалерський, (34) вигнаний зі своїх Афін. І цар його привітно прийняв, доручивши йому таке гідне заняття, а також і більш важливі служіння. При цьому він постарався придбати ще і книги халдеїв, (35) єгиптян, римлян, і потурбувався про їхній переклад на грецьку мову. Про ці книг я знаходжу свідчення у Георгія Кедрена (кн.ХХІІ) (36) : «Філадельф всі священні книги, а також книги халдеїв, єгиптян і римлян, на різних мовах написаних, потурбувався перекласти на грецьку мову; в цілому вийшло сто тисяч сувоїв, і всі вони були розміщені в його бібліотеках в Олександрії». Зазначу дві речі: турботу про придбання іноземних книг, на мій погляд, досить корисну, яку вам, князям, варто і зараз проявляти, і неймовірну кількість книг. Але навіть це число недостовірне, якщо ми будемо судити про всі книги. Я думаю, що Кедрен говорить тільки про перекладені книги, з книгами ж виключно грецькими їхнє число буде набагато більшим. Так повідомляють інші письменники, які це число сильно завищують. Наприклад, наш Сенека: (37) «чотириста тисяч книг згоріли в Олександрії, прекрасні пам’ятники царського достатку» («Про душевний спокій», гл. ІХ) (38) Воістину, прекрасний пам’ятник, вищий за всі зібрання гемм чи золотих запасів. Але ж настільки стане він більш прекрасним, якщо виявиться більш багатим? Адже і це число у Сенеки недостатньо істинне; його слід збільшити до семисот тисяч. Йосип (39) сповіщає про це (ХІІ Древн. Гл. ІІ) (40) і ще Євсевій (41) (Переготовлен., кн. VIII, (42) із Арістея) (43): «Одного разу Філадельф спитав Деметрія (який, як я раніше сказав, був керуючим Бібліотекою), «скільки тисяч книг зібрано? Той відповів, що не менше двохсот тисяч, але він має надію, що невдовзі їх буде вже п’ятсот тисяч». Ти бачиш, наскільки виросло число? Але наскільки ж воно виросте пізніше, при інших царях? Очевидно, до семисот тисяч. У Авла Геллія (44) ясно сказано ( кн. VI) (45) : «Величезна кількість книг в Єгипті була або куплена, або переписана за повелінням царів дому Птолемеїв, майже до семисот тисяч сувоїв». Можна зразу ж послатися на Амміана, (46) і ще на Ісидора, (47) текст якого, правда, потребує виправлення: «в часи Філадельфа в Олександрії було сімдесят тисяч книг». Ось це місце, говорю я, варто виправити – не сімдесят, а сімсот. О, який скарб! Але в променях безсмертної слави своєї сам виявився зовсім не безсмертним. Адже скільки б не було книг, всі вони загинули під час громадянської війни з Помпеєм, (48) коли Цезар (49) в самій Олександрії затіяв війну з її мешканцями, (50) і заради свого спасіння підпалив кораблі, звідкіля вогонь перекинувся на будівлі в гавані, і всю Бібліотеку охопив і знищив. Сумна доля, і для Цезаря (навіть, якщо він здійснив це ненавмисно) яка ганьба! Адже ні сам він в третій книзі «Громадянських війн», (51), ні потім Гірцій (52) про це не згадують. Однак пишуть інші, як-то: Плутарх, (53) Діон, (54) і ще Лівій, (55). Та і з Сенеки неважко це почерпнути. Адже він, після процитованого вище, додає: «Інший же його (Цезаря) славословить, наприклад Лівій, додаючи, що Бібліотека була справою гідною смаку і турботи царської». (56) Це ті самі слова Лівія: і про пожежу, і про спадщину Бібліотеки, і про царів. Але про сумну пожежу читаємо ще і у Амміана (кн.ХХІІ) (57): «Серед інших храмів вирізняється Серапей, в якому були безцінні бібліотеки, і у писаннях древніх одноголосно засвідчено, начебто сімсот тисяч сувоїв, зібраних невсипними трудами царів Птолемеїв, під час Олександрійської війни, при диктаторі Цезарі, коли місто було розграбоване, загинули у вогні. Він сам побажав, щоб пограбування звершилось». Про те ж саме у Авла Геллія (кн. VI) (58): «всі ці сувої», говорить він, «під час першої Олександрійської війни» (так він її нумерує, щоб відрізнити від тієї, що відбулася при Антонії), «коли грабували місто, не за наказом чи продуманим рішенням, але ненавмисно, солдатами допоміжних загонів були спалені». Воістину, він виправдовує не тільки Цезаря (бо, хто був більшим за нього прихильником книг і талантів?), але і римських солдат, і вину з них перекладає на допоміжні загони з чужоземців). Між тим, про пограбування свідчать також Плутарх і Діон. Таким був кінець знаменитої Бібліотеки в CLXXXIII Олімпіаду, (59) коли вона ледве досягла двохсот двадцяти чотирьох років. Втім, вона відродилась, але вже не колишня (хто б це міг здійснити?), а подібна до неї, зібрана на тому ж самому місці, тобто в Серапеї. (60) Автор відродження – Клеопатра, (61) що уславилась своєю любов’ю до Антонія. (62) Вона попросила у нього, посилаючись на знамення, як ніби для підкріплення свого статусу, бібліотеку Атталідів, (63) або Пергамську. (64) І ось коли отримала дарування, потурбувалася його перевезти до себе. І знову Бібліотека була оснащена і примножена, і слава її жила аж до християнських часів. Ось що пише Тертулліан: (65) «Нині при Серапеї розміщені птолемеївські Бібліотеки з усіма єврейськими книгами» (Апологет., гл. XXVIII) (66) Відзнач, що при Серапеї, а саме в його портиках. (67) Також ти знаєш із Страбона і інших авторів, що неподалік від гаваней і кораблів. (68) Відзнач також, що Бібліотеки названі птолемеєвськими, хоча вони вже давно ними не були, але були подібні птолемеєвським, і що первородні єврейські книги (одна із них – переклад Сімдесяти) загинули у вогні. Однак такими великими були з древніх часів авторитет і слава цієї Бібліотеки, що Тертулліан саме її авторитетом умовляє і наставляє язичників. Я вірю, що вона проіснувала настільки ж довго, як і сам Серапей, храм побудований з масивних глиб і розкішно прикрашений. Проіснувала до тих пір, поки християни, у правління Феодосія Великого, (69) не зруйнували його дощенту, як твердиню марновірства, про що з похвалою пишуть церковні письменники (Руфін, (70), ІІ гл. ХХІІІ, також Сократ, (71) Созомен (72) та інші.

ПРИМІТКИ:

23)…Птолемей ІІ Філадельф. Цар Єгипту (283 – 246 рр. до н. е.), другий із династії Птолемеїв. В його правління досягли найвищого розквіту Мусей (Музей) (храм Муз) і Бібліотека в Олександрії.

24)…Птолемей І Лаг (367-283 рр. до н. е.). Птолемей, син Лага, полководець Олександра Македонського, що отримав після його смерті Єгипет в якості своєї сатрапії, потім в 305 році до н.е. проголосив себе царем і прийняв титул Сотер (Спаситель). Родоначальник династії Птолемеїв (Лагідів). Вважається засновником Мусею (Музею) і Бібліотеки.

25)… Арістотель (384-322 рр. до н. е.) викладав у Афінах в стінах старого гімнасія, названого (імовірно по імені міфічного героя, покровителя місця) Лікей (пізньолатинська вимова – Ліцей). Там він заснував Мусей (Музей) (святилище Муз), зібрав велику бібліотеку, колекцію мінералів, гербарії, заклав ботанічний і зоологічний сади. Його починання служили взірцем для Птолемеїв, які запрошували філософів Лікею до себе в Олександрію.

26)… Strab., XIII, 1, 54. С609. У Ліпсія, в прижиттєвих виданнях його Сінтагми, в цьому місці, помилково вказана перша книга твору грецького географа Страбона (64/63 – 23/24 рр. до н. е.) Страбон, який створив повний географічний опис відомого йому світу, проживав у Єгипті в 20 і 13 роках до н. е., і користувався книгами Олександрійської бібліотеки.

27)… Athen., I, 4, 3d.

28)… Теофраст (Феофраст) (370-288/285 рр. до н. е.) Учень Арістотеля, який очолив після його смерті афінський Лікей. Відомий своїми працями з ботаніки. Серед його учнів виділяються Стратон Фізик і Деметрій Фалерський, які прибули на службу до Птолемеїв в Олександрію.

29)…Нелей (IV –III до н. е.) Філософ, учень Арістотеля. Його батько – також філософ Коріск, родом із Скепсису, вихованець школи Платона, друг Арістотеля.

30)…Іудея знаходилась у володінні Птолемеїв більше століття, в самій Олександрії проживала велика єврейська община, яка швидко вивчила грецьку мову і яка створила свою грекомовну літературу, частина якої увійшла до Старого Заповіту (так звані неканонічні книги. які присутні в перекладах Біблії).

31)…Від латинського чисельного septuaginta (сімдесят). Сучасні історики виказують сумніви в тому, що Біблія перекладалась одночасно і по царському наказу, але для Ліпсія і його сучасників це було незаперечним фактом.

32)… Epiphan. De mens. et ponder., 12, 26. Епіфаній (Єпіфаній) Кіпрський (Саламський) помер в 403 році н.е. Християнський письменник, віднесений до Отців Церкви, єпископ Саламіну (Кіпр). Написав ряд праць по біблійній археології: «Фізіолог» (про тварин, згадуваних у Біблії), «Про камені» (пояснення символіки дванадцяти каменів на одіяннях іудейських первосвящеників). Цитований твір «Про міри і ваги» присвячений біблійній системі мір і ваг. В 11-12 главах переказується історія перекладу Біблії на грецьку мову.

33)… В 266 р. до н.е. Легендарна дата перших Олімпійських ігор, які проводилися греками раз в чотири роки – 776 р. до н. е.

34)…Деметрій Фалерський (біля 350-біля 280 рр. до н.е.) Син вільновідпущеника Фанострата з афінської гавані Фалер, учень перипатетика Феофраста, оратор і політик, навчався ораторському мистецтву у Демосфена. З 317 по 307 рр. до н. е. був правителем Афін при протекції Кассандра – намісника і регента імперії Олександра Великого, яка ще не розпалась до кінця, з яким, можливо, познайомився ще в Лікеї. Намагався управляти містом, керуючись принципами теорії ідеальної держави Арістотеля. Скинутий суперником Кассандра Деметрієм Поліокретом, втік із Афін. Був запрошений Птолемеєм І до Александрії, де організував Олександрійський Мусей (Музей) і очолив його діяльність. Йому приписували ініціативу перекладу Біблії на грецьку мову. Був противником передачі влади Птолемею ІІ Філадельфу. Після смерті Птолемея І засланий новим царем до Бусиридського округу Єгипту, де помер, за переказом, від укусу змії.

35)…Халдеї. Семітське плем’я, вожді якого були правителями Вавилону. Потім халдеями почали іменувати вавилонських жерців, що славились мистецтвом магії і гадання, але також знаннями в математиці і астрономії.

36)… Cedren. Comp. hist. Р. 165, 17-24. Георгій Кедрен (Кедрін) (кінець ХІ – поч.. ХІІ ст.) Візантійський монах, письменник і історик. Його твір «Огляд історії» являє собою компілятивний виклад історії євреїв, еллінів, римлян аж до 1057 року.

37)…Наш Сенека (Seneca noster). Ліпсій іменує так філософа Луція Аннея Сенеку Молодшого (4 р. до н. е - 65 р. н.е.), чиї твори в XVI – XVII ст. ще часто змішували з працями його батька, теж Луція Аннея Сенеки (Старшого). Сенека – представник школи стоїків, що проповідували космополітизм, рівність людей, підпорядкування себе моральному обов’язку і життя в гармонії з природою. Ці ідеї, висловлені, в тому числі і в цитованому нижче творі «Про спокій душі», були основними для Ліпсія, який займався коментуванням і виданням творів Сенеки. Власні філософські трактати Ліпсія написані під сильним впливом стоїцизму.

38)… Senec. De tranquil., IX, 5.

39)…Йосип Флавій (Йосип бен Маттафій) (37 – 100 р. н.е.). Єврейський грекомовний письменник, учасник визвольної війни проти римлян 66-71 рр., який перейшов на бік ворога і прийняв родове ім’я імператора дому Флавіїв. В його великому творі «Юдейські старожитності» викладена історія євреїв від створення світу. Йосип Флавій першим повідомляє версію про переклад Біблії на грецьку мову за ініціативою Деметрія Фалерського.

40)… Ioseph. Ant. Iud., X, 2, 1.

41)…Євсевій Кесарійський (Євсевій Памфіл) ( біля 263 – 340 рр. н.е.). Християнський історик і богослов, сучасник імператора Костянтина Великого. Його «Церковна історія» охоплює події від земного життя Ісуса Христа до Нікейського Собору 325 року. Цитована праця «Підготовка до Євангелія» є посібником для читання Святого Писанія.

42)… Euseb. Praepar., VIII, 2, 1-3 (Ex Aristea).

43)…Йосип Флавій і Євсевій Кесарійський цитують у своїх книгах так званий лист Арістея. Арістей, який представляв себе сановником Птолемея ІІ Філадельфа, пише своєму брату Філократу, розповідаючи йому про те, що саме він, за дорученням Деметрія Фалерського, був посланий в Єрусалим до первосвященика Єлеазара, щоб той зібрав тлумачів єврейського Закону для перекладу тексту на грецьку мову. Більшість сучасних дослідників вважають лист пізнішою літературною містифікацією, хоча б тому, що Деметрій Фалерський служив Птолемею І, а при Філадельфі був засланий і загинув.

44)… Авл Геллій (Ліпсій приводить скорочену форму імені Agellius) (біля 120 -180 рр. н. е.) Римський письменник – антиквар. Єдиний твір, що дійшов до нас і цитується Ліпсієм, називається «Аттичні ночі» і містить безліч природничих, географічних, історичних, філологічних, філософських та інших відомостей запозичених у стародавніх та сучасних Геллію авторів. Завдяки Геллію, нам відомі імена і фрагменти більше ніж двохсот античних письменників, чиї твори втрачені.

45)… Aul. Gell., VII (VI), 17, 3. В друкованих виданнях XVI – XVII ст., зроблених за різними рукописами, нумерація книг відрізняється. В більш пізніх виданнях цитований текст розміщують в VII книгу.

46)… Амміан Марцеллін ( біля 330 -395 рр.) Римський історик, який писав грецькою мовою З його твору «Діяння» (Res gestae), в перекладах «Римська історія», збереглися книги XIV – XXXI, які висвітлюють події римської історії з 96-го до 378 років. В ХХІІ книзі дається докладний опис Олександрії.

47)… Isid. Hisp. Orig., VI, 3, 5. Ісидор Севільський (Іспанський) (біля 560 -636 рр. н.е.) Архієпископ Севільї, церковний письменник. Його багатотомна праця «Етимології, або Начала» стала першою в Європі енциклопедією знань. Окрема глава VI книги присвячена бібліотекам. Ліпсій виправляє помилку переписувача: : septuaginta milia (70 000) на septingenta milia (700 000).

48)… Гней Помпей Магн (Великий) (106 – 48 рр. до н.е.) Римський воєначальник, спершу – союзник Цезаря, один з учасників Першого тріумвірату (угоди, що розділила владу в Республіці між трьома полководцями). В подальшому Цезар і Помпей розв’язали громадянську війну, в ході якої Помпей отримує поразку і втікає до Єгипту, де його і вбивають на догоду Цезарю, за розпорядженням опікунів неповнолітнього єгипетського царя Птолемея ХІІ ( брата і, одночасно – чоловіка Клеопатри).

49)…Гай Юлій Цезар (102 – 44 рр. до. н. е.). Полководець, правитель Риму, що захопив одноосібну владу у ході багатолітніх громадянських війн. Йому належать мемуари: «Нотатки про війну з галлами» і «Нотатки про громадянську війну». Відносно другого твору філологи виказують сумнів у авторстві самого Цезаря. Мемуари, частиною яких є книга про Олександрійську війну, приписували Авлу Гірцію, наближеному до Цезаря. Принаймні, він редагував «Нотатки» свого патрона і вносив до них доповнення.

50)…Олександрійська війна. В 47 році Цезар, переслідуючи Помпея, висадився з військом в Олександрії, втрутився у розбрат між Птолемеєм ХІІ і Клеопатрою, ставши на бік останньої, що викликало повстання населення міста, тому Цезар був вимушений оборонятися від повстанців у царському палаці. Під час осади палацу загорілась Олександрійська Бібліотека. Версія про те, що вона повністю загинула в цій пожежі, не відповідає дійсності.

51)… Caes. De bell. civ., III, 108-112.

52)… Caes. De bell. Alex. 1-24. Авл Гірцій (І ст. до н.е.). Римський політик і письменник, консул Республіки 43 р. до н.е., наближений до Цезаря, редактор, коментатор і можливий автор деяких книг «Нотаток» Цезаря. «Олександрійську війну», на відміну від трьох книг «Громадянської війни» Ліпсій вважав його власним твором. Питання про авторство не вирішене до цих пір.

53)… Plut. Caes., 49. Плутарх Херонейський (біля 45 – біля 127 рр. до н.е.) Грецький філософ і письменник, автор багатьох творів, серед яких найбільш популярні «Порівняльні життєписи» - біографії історичних особистостей, написані в повчальній формі і за принципом порівняння діянь великих еллінів і римлян.

54)… Dio Cass., XLII, 40-44. Діон Кассій Кокцеан (155-235 рр. н.е.) римський чиновник і грекомовний письменник, автор «Римської історії», яка викладає події від заснування Риму до правління перших римських імператорів.

55)…Тит Лівій (59 р. до н.е. – 17 р. н.е.). Римський історик, автор всесвітньо відомої «Римської історії від заснування міста». Книга СХІІ, де розповідається про події 47 року до н.е. (висадка Цезаря в Олександрії і Олександрійська війна), до нас не дійшла, повідомлення Лівія про пожежу Бібліотеки відоме із переказу Сенеки.

56)… Senec. De tranquil., IX, 5.

57)… Amm. Marc., XXII, 16, 13.

58)… Aul. Gell., VII (VI), 17, 3.

59)…47 рік дон.е.

60)…Серапей (Серапейон, Серапеум). Найбільший храм Олександрії, присвячений синкретичному божеству Серапісу, покровителю наук (перш за все – медицини). Культ Серапіса штучно створюється Птолемеєм І Сотером, будівництво храму відбувалося при Птлемеї ІІІ (246 – 222 рр. до н.е.) Бібліотеку храму Серапіса античні автори називали «зовнішньою» (храм був у протилежному від царських палаців кварталі міста), або «дочірньою» (по відношенню до Бібліотеки Мусея). Принаймні, до 220 років н.е. обидві бібліотеки існували паралельно, потім сліди Бібліотеки Мусея (Музею) губляться. Бібліотека Серапея була спалена фанатиками-християнами в 391 році. Юст Ліпсій невірно пише « в тому ж місці», так як Серапей знаходився досить далеко від царського кварталу.

61)…Клеопатра VІІ (69 – 30 рр. до н.е.) Остання цариця Єгипту з дому Птолемеїв, коханка Юлія Цезаря, дружина Марка Антонія, який управляв східними провінціями Римської республіки. В її правління відроджується товариство служителів Мусея (Музея), поповнюється Бібліотека, проводиться дороге будівництво в Олександрії. Після поразки, яку наніс їм Октавіан Август, Антоній і Клеопатра покінчили з собою.

62)…Марк Антоній (83 – 30 рр. до н.е.) Полководець, соратник Юлія Цезаря, після його убивства – один із трьох правителів Республіки (Другий тріумвірат). Отримавши в управління східні провінції, оженився на Клеопатрі VІІ і фактично приєднав довірені йому території до царства Птолемеїв. Отримавши поразку від Октавіана Августа, покінчив з собою.

63)…Атталіди. Правителі Пергамського царства що поширило свою владу на всю західну половину Малої Азії. Атталіди суперничали з Птолемеями у підтримці мистецтвам і наукам, і створили у своїй столиці Пергамі другу за кількістю книг бібліотеку Стародавнього Світу (після Олександрійської) Останній із Атталідів, цар Аттал ІІІ, заповідав своє царство Римській республіці. На цій території з’являється римська провінція Азія. Після поділу провінцій між Дуумвірами її отримав в управління Марк Антоній. Прохання Клеопатри подарувати їй Пергамську бібліотеку побічно вказує, що пожежа при Цезарі все-таки спричинила значний збиток Олександрійській Бібліотеці, і Клеопатра намагалася таким чином заповнити втрати.

64)…Пергам (Пергамон, нинішнє Бергама в західній частині Туреччини, поблизу Егейського узбережжя). Столиця царства Атталідів. Місто відоме своїми знаменитими побудовами, з яких до наших днів збереглися святилища Зевса і Афіни Побідоносної, де і розміщувалася бібліотека Атталідів. Частиною святилища був також знаменитий вівтарний фриз, що зображав боротьбу богів і велетнів, який нині зберігається в Берліні.

65)…Квінт Септимій Флоренс Тертулліан (155/165 – 220/240 н.е.) Християнський латино мовний письменник і богослов, родом із Карфагену. Автор богословських праць, які обґрунтовували догмат про Св. Трійцю. Відрізнявся непримиренністю поглядів, що привело його в кінці життя до секти монтаністів (послідовників єретика Монтана), що очікували близького кінця світу. Юст Ліпсій посилається на трактат Тертулліана «Апологетик» (біля 197 р. н.е.), направлений проти язичників, на захист християнського вчення.

66)… Tertull. Apolog., XVIII, 380-381. Сказане Тертулліаном, однак, ще не означає повне зникнення Бібліотеки при Мусеї (Музеї).

67)…Археологічні розкопки Серапея дають більше підстав припускати, що бібліотеки розміщалися не в портиках, а в крипті храму – кам’яній терасі більше десяти метрів висотою, яка опиралася на природну скельну основу.

68)…Як уже відмічалось Серапей знаходився не на морському узбережжі, а в південно-західній частині Олександрії, ближче до озера Мареотида, тобто саме далеко від «гаваней і кораблів».

69)… Феодосій І Великий (346 – 395 рр. н.е.) Римський імператор, що правив з 379 року н.е. східною частиною Римської імперії, а незадовго до смерті в останній раз об’єднав усю Імперію під своєю одноосібною владою. При ньому були заборонені публічні язичницькі культи і закриті всі язичницькі храми, що викликало невдоволення в Олександрії. Спалення християнами Серапея, нагадаємо, сталося в 391 р. н.е.

70)… Ruffin. Hist. Eccl., II (XI), 23-24. Тиранній Руфін Аквілейський (340/345 – 410 рр. н.е.). Церковний письменник і богослов. Його «Церковна історія» являє собою переклад на латинську мову і продовження твору Євсевія Кесарійського, де викладаються події з 325 по395 рр. н.е. Друга книга «Історії» вважається одинадцятою, якщо включати в текст переклад книг Євсевія. Руфін, зазвичай, видається у додатку до Євсевія.

71)… Socr. Schol., V, 16. Сократ Схоластик (біля 380 – після 439 рр. н.е.) Ранньовізантійський письменник, автор «Церковної історії» в семи книгах ( події 305 -439 рр. н.е.). Крім розповіді про зруйнування Серапея, текст подає повний опис святилища.

72)… Sozomen., VII, 20. Єрмій (Гермій) Созомен Саламанський (Саламінський) (біля 400 - 450 рр. н.е.) Ранньовізантійський письменник. Його «Церковна історія» висвітлює події 324 – 423 рр. н. е.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602