Про бібліотеки

ЗОБРАЖЕННЯ ВЧЕНИХ МУЖІВ. ЩО ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ У БІБЛІОТЕКАХ ЗГІДНО ЗІ ЗВИЧАЄМ, ЯКИЙ ЗАСЛУГОВУЄ НА ПОХВАЛУ І БЕРЕ СВІЙ ПОЧАТОК ВІД АЗІНІЯ.

Але, на мою думку, найкращою і гідною наслідування прикрасою, яка нині ще не застосовується, це зображення або статуї вчених мужів, поставлені перед полицями з книгами. Хіба б не була така прикраса привабливою для очей і розуму? Адже нас природно притягують до себе образи і зображення великих мужів, гідних пам’яті. Їхні тіла, в яких знаходився їхній дух, здаються обителями небожителів. Так і було. І ти бачиш і смакуєш творіння Гомера, (253) Гіппократа, (254) Арістотеля, (255) Піндара, (256) Вергілія, (257) Цицерона (258) в єднанні з образом самого автора. Повторюю, це прекрасно! Чому ж ти, ясновельможний княже, такому прикладу не наслідуєш? Здається, цей звичай був римським, значить, не все прекрасне виходить лише від греків. Пліній виказав прекрасну думку (XXXV, гл. ІІ) : «Я вважаю, немає більш щасливої долі, чим та, коли всі бажають знати, яким ти був. Автор цього нововведення – Азіній Полліон, той, про якого вже було сказано, що він влаштував першу бібліотеку в Римі, зробивши людські досягнення загальним надбанням. Можливо, раніше, у своєму великому змаганні, прикрашали так само бібліотеки царі Олександрії і Пергаму, але мені важко про них судити». (259) Отже, зачинателем є Азіній Полліон. Він, як передав Пліній (кн. VII, гл. ХХХ), (260) «в бібліотеці, яка була першою доступною для всіх у місті ( а не у світі, як перекладають деякі видавці, що є повним абсурдом) (261) розпорядився поставити бюст М. Варрона (262) ще за його життя». Бачу, як згодом та сама почесть була надана і іншим, через власну прихильність чи через загальне судження, а саме – поету Марциалу, який був настільки славетним, що, (передмова кн.ІХ) (263) «Стерциній (264) побажав розмістити його образ у своїй бібліотеці». Але здебільше бюсти ставили померлим, чия слава за загальним судженням робила їх гідними обожнювання. Пліній (кн.XXXV, гл. ІІ) : «Не варто упускати з уваги цей не настільки давній звичай. Відомо, що не тільки із золота і срібла, але також із бронзи, встановлюють в бібліотеках зображення тих, чиї БЕЗСМЕРТНІ ДУШІ говорять з нами у цих місцях, а також тих, чиїх книг там немає, і навіть присутні зображення тих, чиї портрети, на жаль, не збереглися». (265) Він називає ініціатором цього нововведення Полліона, який ставив зображення здебільш із металу, але додам, в приватних бібліотеках також із гіпсу (з нього, зазвичай, робились копії).

Ювенал: (266)

«Вони зовсім невігласи, хоча і знайдеш ти повсюди

Гіпси з Хрісппом (267) у них…»

Навіть, як я припускаю, були живописні портрети на дошках; і можливо, портрети містилися на обкладинках книжок. Сенека («Про спокій душі»): «Зібрані кращі праці з портретами своїх божественних авторів». (268) Світоній в життєписі Тиберія (гл. LXX) : «Він розмістив у загальнодоступних бібліотеках їхні твори серед древніх і сучасних авторів». (269) Пліній у своїх листах: (270) «Гереній Север, учений муж, сильно захотів поставити у своїй бібліотеці бюсти Корнелія Непота (272) і Тита Аттіка (273)». Отже, були і ті, і другі, як статуї, так і портрети. Пліній також пише про Силія Італіка: «Він володів у цих місцях багатьма віллами, і скрізь у нього були бібліотеки, а в них – багато статуй і портретів, не тільки тих авторів, чиї книги у нього були, але і тих, кого він поважав, перш за все – Вергілія». (274) Вопіск у життєписі Нумеріана: (275) «Його ораторське мистецтво було настільки досконалим, що було запропоновано виконати йому статую для установки в Ульпієвій бібліотеці не тільки як Цезарю, але як і оратору, і щоб був напис: «НУМЕРІАНУ ЦЕЗАРЮ НАЙСИЛЬНІШОМУ ОРАТОРУ СВОГО ЧАСУ». (276) Але і Сідоній, заслужено пишаючись своєю статуєю, зауважує:

Колись форум Нерви Траяна (277) бачив

Написи за п’єдесталом моєї статуї міцної, 

Закріплені серед письменників обох Бібліотек. (278)

Він заявляє, що його статуя належала і Грецькій бібліотеці, і Латинській. Видається очевидним, що такі ось менших розмірів статуї чи бюсти письменників розміщалися вздовж стін, навпроти їхніх книг. Ювенал: «Бюстам Клеанфа накаже стерегти свої полиці». (279) Старовинний двовірш, що присвячений бюсту Вергілія на його могилі, сповіщає про цей же звичай:

Ніщо на світі не здатне завдати шкоди такому поету

Чию славу зберігають пісні і стіни. (280)

Це означає, що живим здається той, хто живе у свої книгах і зображеннях своїх. Звідціля і настінні медальйони, згадувані Цицероном у листі до Аттика, (281) І досі бібліотеки прикрашають медальйонами, що зображають якщо не авторів, то богів.

ПРИМІТКИ:

253)…Бюст Гомера був неодмінним поетом будь-якої грецької школи. До нас дійшла велика кількість римських копій з грецьких оригіналів, де поет зображується мудрим сліпим бородатим старцем. Найбільш популярний так званий бюст Каетані, названий за прізвищем колишніх власників – герцогів Каетані (нині знаходиться у Луврі). Це зображення Гомера в Нові Часи стало канонічним.

254)…Гіппократ (біля 460 – 377/356 до н. е.). Знаменитий грецький лікар, уродженець о. Кос. Йому приписують «клятву Гіппократа», якою до цього часу клянуться лікарі, що вступають в професію., а також більше 60 медичних трактатів, що склали «Гіппократичний корпус». Навіть на початку XVII століття ці твори продовжують слугувати навчальними посібниками для медиків. Показово, що Ліпсій, пропонуючи віртуальну портретну галерею для прикрашення ідеальної бібліотеки, поміщає Гомера і Гіппократа поряд. Бібліотека мислиться ним як універсальне ціле, без типової для наступних століть спеціалізації. Тому він перераховує імена тих, хто за загальним визнанням уособлював вершину тієї чи іншої форми творчої діяльності: Гомер – поезії, Гіппократ – медицини. Взірцем іконографії Гіппократа для Ліпсія міг слугувати античний мармуровий бюст, з якого пізніше, в 1630-ті роки, гравером Павлом Понтієм, була виконана гравюра (за малюнком олівцем друга Ліпсія – Пітера Пауля Рубенса), яку поміщали практично у всіх медичних підручниках XVII – XVIII століть.

255)…Авторитет Арістотеля продовжував залишатися для сучасників Ліпсія настільки високим, що його, як і в Середні Віки, іменували Філософом (з великої літери). Римсько-католицька Церква ставила його твори на «третє місце» після Святого Писання і праць Батьків Церкви. Окрім філософії Арістотель був найвищим авторитетом і в природничих науках, хоча на початку XVII століття його природничі трактати уже наражались на критику.

256)…Піндар (522/518 – 448/438 рр. до н.е.). Знаменитий грецький поет, який представляв хорову лірику в поезії, тоді як Гомер представляв героїчний епос. Вже олександрійські граматики при Птолемеях включили його ім’я в канон Дев’яти ліриків. Найвідоміший античний бюст Піндара, який багаторазово копіювався, зберігається в Римі, в найстарішому публічному музеї Європи. ( Musei Capitolini).

257)…Публій Вергілій Марон (70 – 19 рр. до н. е.). Епічна поема Вергілія «Енеїда», яка розповідає про походження римського народу від троянця Енея, шанувалася римлянами так само, як греками шанувалась «Іліада» і «Одіссея» Гомера. З неї римські школярі починали вивчення рідної мови. Тому в римських школах обов’язково, на почесному місці, встановлювався бюст Вергілія (поряд, зазвичай ставився бюст другого великого поета – Горація). Відзначимо, що в язичницькі часи зображення були об’єктами релігійного поклоніння: перед ними виконувались обряди на честь геніїв – небесних покровителів – двійників зображених осіб. В католицькій Європі Вергілій шанувався ще і з тієї причини, що в одному з його творів (IV Еклогу) вбачали пророцтво про народження від Діви Ісуса Христа. «Канонічний» бюст Вергілія зберігся на його надгробку в Неаполі, але найбільш популярним в епоху Відродження було зображення Вергілія на фресці Рафаеля «Парнас», виконаній для папського палацу в Римі, де поет увінчаний лавровим вінком і розміщений поряд з Гомером і Данте.

258)…Промови Цицерона вважались еталоном латинської прози. До нас дійшло декілька зображень Цицерона, з яких вже робили копії скульптори Відродження. Найбільш часто копіювався бюст, що прикрашав галерею папського палацу в Римі (Galleria Lapidaria).

259)… Plin. Nat. hist., XXXV, 2, 10.

260)… Plin. Nat. hist., VII, 30, 115.

261)… Ліпсій виправляє помилку зроблену середньовічним переписувачем. Згідно його думки, слід читати in urde (в місті), замість in orde (у світі).

262)…Марк Теренцій Варрон, нагадаємо, першим серед римлян почав створювати енциклопедичні збірки знань, і першим розповів римлянам про походження їхньої мови і культури.

263)… Mart. IX, Praefat. У Передмові до ХІ книги Сатир Марціал, звертаючись до свого брата Торанія, сам розповідає про те, як його зображення поставили в бібліотеці, пропонуючи його доповнити написом: «Це той, хто в жартах завжди серед усіх залишиться першим».

264)…Луцій Стерциній Авіт (кінець І – поч.. ІІ ст. н.е.). Римський вельможа, сенатор, який в 92 році займав посаду консула суффекта (консул, що вибирається достроково з причини не очікуваної смерті або припинення повноважень попереднього консула), власник великої домашньої бібліотеки, шанувальник творчості Марціалла.

265)… Plin. Nat. hist., XXXV, 2, 9.

266)… Juvenal. Sat. II, 4-5 (Lib. I). Ювенал висміює лицемірних римських моралістів, які ведуть розпусне життя, але проповідують чесноти і прикрашають свої помешкання бюстами філософів, які начебто повинні слугувати для них зразками моральної поведінки.

267)…Хрісіпп Солійський (281/278 – 208/205 рр. до н. е.) Грецький філософ стоїчної школи, що відрізнявся дотепністю (і який помер, за переказом, від сміху), який стверджував, що мудрість і є чеснота.

268)… Senec. De tranquil., IX, 7.

269)… Svet. Tiber., 70. Мова йде про портрети граматиків і поетів Євфоріона Халкідського ( нар. в 275 р. до н.е.) і Парфенія Нікейського (І ст. до н.е.), які імператор Тиберій наказав поставити в публічних бібліотеках серед інших зображень древніх і сучасних авторів.

270)… Plin. Min. Epist. IV, 28, 1.

271)… Геренній Север. Можливо, та ж сама особа, про яку згадується у Словарі Свіди (Словар Суду). Коли мова йде про філософа Філона Біблського ( біля 50 – після 138 рр. н. е.) Геренній Север там називається консулом і патроном Філона. Відомо, що в 119 р. н. е. консулом суффектом був Гай Геренцій Капелла, А в 120-му – Луцій Катілій Север, але його Пліній Молодший згадує окремо як близького друга (І, 22; ІІІ, 12) Тому точна ідентифікація цього бібліофіла і власника бібліотеки неможлива. Пліній називає Севера найбільш ученим чоловіком (vir doctissimus) і земляком історика Корнелія Непота, отже – уродженцем Цизальпійської Галлії (Північна Італія).

272)… Корнелій Непот (біля 100 – біля 25 рр. до н.е.). Римський історик, друг Цицерона, автор твору «Про знаменитих людей». Писав також вірші і історичні хроніки. Його перу належала біографія Цицерона, яка не збереглася. За творами Непота вивчали латинську мову у школах.

273)…Тит Аттік. В сучасних виданнях Плінія Молодшого ім’я виправляється на Тита Кація (Titus Catius). Нам відомий Тит Кацій Асконій Силій Італик (25/26 – 101 рр. н. е.) – консул 68 року. Оратор, епічний поет, автор поеми «Пуніка», яка розповідала про війну Рима і Карфагену. Його біографію Пліній Молодший розповідає в листі, який цитується декількома рядками нижче. Але він був уродженцем Іспанії чи Сицилії. Також відомий Кацій Інсубер (І ст. до н. е.), філософ школи Епікура, якого цитує у своїх творах Цицерон. Ім’я Інсубер співзвучне галльському племені інсубрів, яке проживало в Цизальпійській Галлії, отже, він дійсно міг бути земляком Корнелія Непота. В тому виданні Плінія, яким користувався Юст Ліпсій, було надруковано Titus Atticus і для Ліпсія це ім’я могло пов’язуватися з Титом Помпонієм Аттиком, другом, і адресатом Цицерона, про якого говорилося в попередній, ІХ – й главі.

274)… Plin. Min. Epist. III, 7, 8. Сілій Італік настільки шанував Вергілія, що приходив на його могилу в Неаполі як у храм. У нього було декілька вілл в Кампанії, і в кожній – велика кількість книг і статуй.

275)…Марк Аврелій Нумеріан (пом. в 284 р. н.е.) Римський імператор, який правив в 283 -284 роках н.е. Син «солдатського» імператора Марка Аврелія Кара, який прийшов до влади в результаті військового заколоту уже в похилому віці і який зразу ж оголосив Нумеріана (разом з братом Каріном) співправителем (цезарем). Незабаром Кар був убитий блискавкою, під час походу проти персів, в чому, як звичайно, угледіли кару богів. Нумеріан царював недовго і не встиг навіть дістатися до Риму із Месопотамії, де знаходилась армія, так як був убитий командиром своїх солдат Апром.

276)… SHA Car., Carin., Numerian., XI, 3.

277)…Нагадаємо, що повне ім’я Траяна – Марк Ульпій Нерва Траян, оскільки після усиновлення він додав собі nomen прийомного батька, імператора Марка Кокцея Нерви (правив в 96 -98 рр. н.е.) Відповідно, Аполлінарій Сидоній іменем Нерва Траян називає імператорський форум з двома бібліотеками.

278)… Sid. Apoll. Epist. IX, 16, 3. Лист, опублікований в ІХ книзі Листів Аполлінарія Сидонія в 486 році, адресований його другу Фірміну. Який проживав в Арелаті (суч. Арль) Саме він спонукав Сидонія видати його листи. Можливо це батько письменника і богослова, єпископа Павії Магна Фелікса Еннодія ( 473/474 – 521 рр. н.е.) Ми приводимо рядковий переклад фрагменту великого вірша, де Сидоній перераховує свої заслуги перед римським народом і державою.

279)… Juvenal. Sat. II, 7 (Lib. I). Клеанф (середина ІІІ ст. до н.е.). Грецький філософ – стоїк, учень засновника школи Зенона і його наступник в управлінні справами школи.

280)… Hilas. Ad imag. Vergil., 530. Наводиться цитата зі збірника, який отримав назву « Латинська антологія». Він був складений вже у Новий Час на основі пізньоантичних збірників латинської поезії. Один з його розділів називається «Варіації дванадцяти мудреців». Там описується імпровізоване поетичне змагання між дванадцятьма поетами. В одному із турів вони створюють варіації на двовірш із «Любовних елегій» Овідія (Ovid. I Amor., 15, 25-26), де говориться про те, що читач буде пам’ятати «Енеїду» Вергілія до тих часів, поки існує Рим. Процитований вірш (ми приводимо його у строковому перекладі) приписується поету Гіласію. Можливо, що всі імена учасників змагання поетів вигадані. Самі «Варіації» були складені, ймовірно, уже в ІХ ст. н. е. Прах Вергілія, померлого під час подорожі в портовому місті Брундізії, був перенесений до Неаполя. Традиційно могилою поета вважається руїна у міському парку, який названо в наші дні його іменем (Parko Virgiliano a Piedigrotta; в місті є ще один парк, який названо іменем Вергілія – на о. Позіліппо, з’єднаним з міською дамбою). Вона являє собою фрагмент древньої стіни зі входом до тунелю під дорогою, що розділяє два райони міста. В ніші стіни, увитої плющем, на високому п’єдесталі встановлено бюст Вергілія (обличчя поета пошкоджене ще в ранньому середньовіччі). Епітафія на могилі, за переказом, була попередньо складена для себе самим Вергілієм. Неподалік від як би то могили Вергілія – поховання другого знаменитого поета, Джакомо Леопарді (1798 – 1867 рр.), що став класиком вже нової італійської літератури.

281)… Cic. Att., I, 10, 3. // Cic. Epist. VI, 10, 3. Цицерон доручає Аттику придбати для прикраси своєї вілли в Тускулі медальйони, що установлюються в стіни.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Бельгія, 1602