Mattina
Маттіна виходить із кав’ярні, коли п’яцца ще тільки прокидається.
Біла сорочка, засмаглі руки, таця на долоні. На ній — маленькі чашки еспресо, теплий корнетто, склянка води й золотий промінь, що ковзнув із-за старих фасадів.
Пахне свіжомеленою кавою, ваніллю та гарячим тістом. Дзвенять ложечки. Хтось перегортає газету, хтось неквапливо відламує перший шматочок випічки. Над столиками повільно розгортаються парасолі, а на мокрому після нічного поливу камені вже тремтить світло.
Маттіна проходить між столиками й обережно ставить сонце кожному.
Бо це його щоденна робота.