Квітка Шарона
світлина автора
Я знаходжу про троянду рядки в Біблії й щоразу дивуюся, скільки Господь поклав у одну квітку. Вона прокидається в прохолодній росі на пелюстках, дихає проти ночі своїм тихим ароматом, а коли темніє, поволі згортається в бутон, ніби сумує за зорями. Може, троянда вірить, що зорі теж квіти - тільки Божого саду, якого вона ще не бачила. Вона має шипи. Не для того, щоб ранити. Просто Господь не зробив її беззахисною. Немає агресивних квітів - є квіти, яким дано берегти своє життя. І якщо хтось простягне руку надто необережно, троянда нагадає йому про шипи. А якщо прийде з ножем і зламає її для миттєвого задоволення, він, можливо, ще довго триматиме в руках прекрасну квітку, але вже ніколи не буде зовсім тим самим, ким був до цього. Бо той, хто одного разу без потреби забрав чиєсь життя, щось втрачає і у власній душі. А троянда все одно цвіте. Її життя не даремне. Вона вчить дарувати аромат, не вимагаючи нічого взамін. Вчить милуватися, не привласнюючи. Вчить бджолу прилітати за медом, а людину - схилятися перед красою. Вчить співіснувати: кожному бути собою і не нищити іншого. Може, для цього Господь і саджає квіти поміж нами - щоб ми потроху вчилися бути достойними тих садів, де вже не буде кому ламати троянди.
>