Квітка ночі
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Коли жагуча сутінь сповнить очі
І в лагідній імлі розтане страх,
Суцвіттям стрепенеться квітка ночі
На таємниче стишених вітрах,
До спраглих уст торкнувшись пелюстками.
За сполохи, по крапельці, не зразу
П’янкий нектар стікає з пелюсток.
А ніч чарує снами в нетрях часу,
Де за ковтком ятрить іще ковток,
Щоб мить безмірну зміряти ковтками.
В знемозі незбагненного розквіту
Пилком спадає тиша до землі.
Наш сон на вістрі запашного світу
Серцями стугонить десь у імлі
І в вірш ласкаво схлипує рядками.
