09.11.2011 01:00
-
489
    
  3 | 3  
 © Микола Чат

Осіння хореографія

з рубрики / циклу «ПРОЗА»

Простора галявина, що загубилася в туманній імлі вікового кремезного лісу, у повній тиші терпляче чекала на дійство. Сірохолодні куліси присадкуватих хмар поволі розступилися і сонячне світло, сотнями софітів опромінило ще незайману першими заморозками попелясто-малахітову сцену. В передчутті прем’єри, серце берізок дятловим стуком забилося у чорно-білих оксамитових грудях. З глибини бору, м’яко ступаючи підпаленими верхівками, до сцени наближався диригент-вітер. 

- Дивіться, то він? То ві-і-і-н? – півголосом зашепотіли сосни. 

- Звіс-с-с-сно! – ствердно похитували головами широкоплечі дуби.  

Вітер павутинням опустився на край прогалини. Гіллям ближньої осини рвучко звів руки до гори і… чарівнича мелодія до самісіньких верхівок наповнила прогріту безмовність. 

Першими лагідно вступили флейти кущів ліщини. 

- Ф’ю, ф’ю-у-у, - несміливо зітхнули вони.  

- У-у-у – підхопили фаготи розхристаних кленів. 

- Гу-у-у, - загули валторни пишноформих ялин. 

І цієї ж миті згори на трав’яні підмостки, плавно кружляючи у вогненно-вічннім танку осені, полинули цитринові балерини віджилого осинового покрову. Їхні повненькі, з солом’яними прожилками пачки, потай шаруділи в такт вітряній мелодії, що невидимими хвилями накочувалась на розбуялі стрімчаки крайніх дерев.  

Поміж тендітних танцівниць, філігранно виконував своє заворожуюче соло жилаво-кінчастий вродливець – кленовий лист. Обертаючись підпалено-бурштиновою дзиґою у швидкоплинній безконечності осіннього піруету, він поринув у росисті обійми, рясно уквітчаної балеринами, зачарованої трави… 

І танок скінчився. 

Вітер, низенько уклонившись молодесенькою берізкою і квапливо полинув геть. Секундна тиша охопила галявину, а потім вдогін диригенту, ліс зчинив несамовиті овації щиро плескаючи долонями напівроздягненого гілля. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.11.2011 23:17  Каранда Галина => © 

а я навпаки. найкраще те, що виходить зразу. практично ніколи не правлю і не повертаюсь до старих віршів.як пішло, так хай і буде. але тут незрозуміло чому пропало по складу посеред вірша, та так далі й пішло. і що цікаво, так усе гладенько, що сходу й не виправиш. а ідея там така, що не поміняєш!))))

 09.11.2011 23:09  © ... => Каранда Галина 

Я запримітив: чим важче дається вірш, тим менше він схожий на задум у кінці (я про себе). Ідея може мінятись до нескінченності, але я всерівно буду його фанатично вилизувати, доки пегасова шерсть, злинявши не прилипне до прискіпливого язика.

 09.11.2011 23:02  Каранда Галина => © 

я вже тричі перезагружалася!)))) чи з комп"ютером щось... сьогодні вперше не вийшов вірш... тобто й вірш непоганий, але посередині міняється розмір... раніше ніколи не переписувала, що вийшло. а зараз соромно так скидати...але якщо й завтра не вийде підігнати, скину, що є. тема просто актуальна.

 09.11.2011 22:54  Каранда Галина => © 

зайшла сюди, щоб привітатися з Вами . Інтернернет щось балується...

 09.11.2011 19:43  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! У мене є чимось схожа літня композиція, та зараз не актуально. Будемо живі, літом виставлю! :))

 09.11.2011 01:21  Каранда Галина 

на добраніч!

 09.11.2011 01:19  Каранда Галина => © 

що добре сприймаю?)))

 09.11.2011 01:14  Каранда Галина => © 

просто в мене мозок математичний. в мене краще виходить конкретно й по-діловому, просто може образність слаба в мене. хоча в чужих творах Образи добре сприймаю...

 09.11.2011 01:13  © ... 

У кінці буква "І" зайва!!!!!!!!!!!!!


То розсіяність від втоми. Вибачте.

 09.11.2011 01:10  © ... => Каранда Галина 

То під настрій. Коли поганий - виходить, а як чудовий, то краще віршем.

 09.11.2011 01:08  Каранда Галина => © 

гарно вмієте... а я за пейзажі навіть не берусь, тим більше прозові.