Ой було у матері три доні

співаночка

Ой було у матері три донечки, що світили всьому світу сонечком:

Друга доня – як діброва зимня,

Третю доню кликали весною, зелен-бором, світлою рікою...

Третя доня гралася із сонцем і ловила усмішки в долонці...

Матінка була в них трудівниця, світла і розумна, як жар-птиця,

Дуже своїх донечок любила, їх із диво-місяцем зростила...

Ой було у матінки три доні:

Перша – як осінній ліс спросоння,

Часом сильно плакати уміла, часом із поривами шуміла...

Ой було три донечки у мами:

Друга часом сипала снігами,

Часом ніжну музику чарівну пропускала крізь дерева зимні...

Ой було у матінки три дочки:

Третя сміхом сипала в струмочки,

Чи зненацька хмурилась вітрами, чи сиділа тихо над книжками...

Перша доня все дощі чекала,

Друга – диво-зиму завертала, клавішами білими дзвеніла,

Третя квіти й котиків любила...

Досі в лісі, не в чужій стороньці,

Є хатинка чарівна під сонцем,

Там садок квітує на осонні,

Там росте у матінки три доні...

Адже все минеться – кажуть люди:

Старша більше плакати не буде,

Тільки все чекатиме в промінні тихий дощ, холодний і осінній...

Виросте за нею друга дочка,

У зими розтопляться струмочки,

Буде казка сніжна, кольорова, буде вічна музика зимова...

Третя доня надійде за ними,

Виросте із квітами своїми,

Вже не буде гратися з вітрами, буде завжди помагати мамі...

А над ними,

В тій-таки стороньці,

Буде матінка світити сонцем,

Що разом із місяченьком милим

Три маленьких донечки зростила.