Сусідки
частина №11 Я почув їх кроки ще в коридорі. Нові квартирантки радісно та гучно щось обговорювали. Через втому, зумовленим тяжким багажем, половина їх слів обривались на кінці, мабуть аби вхопити життєво необхідне їм повітря і продовжити на закінченому. Навіть відчинивши двері своєї квартири їх не засмутила обсипана на голови штукатурка. Це не єдиний недолік будинку, але він все ж захищав від дощу, вітру та інших погодних неприємностей. Кімната не набагато була кращою від зовнішнього вигляду будівлі. Та тут не почуєш слів вроді, щоб до одинадцяти була вдома, що і було головним аргументом при переїзді в дане помешкання.
Як для початку Осені, погода була подібна на літню. На градуснику ртуть піднялась до відмітки 32 і лише там зупинилась. Це був день облаштувань та прибирання. Оля та Катя вдягли зручний одяг, та за їх думкою, відсутність одягу і є зручністю та комфортністю. Тож двох купальників , явно менших розмірів ніж потрібно, їм було вдосталь. Та й від кого дівчатам було соромитись, в лесбійських відносинах помічені не були та зіпсованими думками не захоплювались. В ході прибирання здавалося враження неначе вони доповнювали чимось своїм цю кімнату: бруд та пиль – красою та бажанням, старовину та майже антикварність – молодістю та незайманістю душі, безповоротний кінець – зародженням початку. Дівчата кружляли неначе зачаровані а коли їх злегка вологі та сяючі від променів сонця молоді тіла доторкались , то це було неймовірно прекрасне . навіть ліпше ніж фільми з сексуальною Йохансон. Сусідки навкруги окрім себе нічого не помічали, вицвілих обоїв, місцями трухлої дерев”яної підлоги. Їм була потрібна незалежність і такою воно її бачили. Навіть стіни мали тріщини а в деяких місцях навіть скрізні. В одній із них непомітно кліпало чиєсь око та спостерігаючи за напівроздягненими тілами пожирало їх своїм звіриним поглядом. Це був я…
