Череп вина
кохав її страждав та сподівався,
при зустрічі я квіти дарував,
заради тебе я у чорне одягався,
в думках тебе я ніжно обіймав,
я згадував щасливі наші миті,
калічив я себе в житті невдало,
мости між нами вже давно розмиті,
кохання це мене таки вбивало,
я швидко в прірву скотився по схилу,
вже терпіння дісталось до самого дна,
у чорному квіти приніс на могилу,
та з її черепа випив келих вина
