Маразм самотності
(Нічна сповідь)
Перші сутінки… ледь помітно небо затягнулося сірими хмарами. Ще трохи і в темноті не буде видно квітів за вінком, а буде помітно лише їх сірий силует, який похитується від подиху вітру. Ще трохи і денну спеку замінить нічна прохолода, ще трохи…
На небі з’явилася перша зірка і вона, як в дитинстві, загадала бажання, але на цей раз, не як колись «ящик морозива, кілограм цукерок», а просте і зрозуміле – ЖИТИ. В її голові, на диво рано, виникали думки про смерть, питання «а скільки мені лишилось?»
Самотню тишу потривожив дзвінок телефону, улюблена мелодія ожвавила і покращила настрій. На екрані його ім’я: «Алло. Привіт. Нічого такого, просто сумую…» Вона могла говорити з ним годинами…
За вікном темна ніч, в небі запалилися тисячі вогників, кімнату освітлює повний місяць.
Біля неї лежить лист паперу і ручка, але вона не хоче нічого писати. Шкода, що думки самі не лягають на папір.
Вона б написала йому лист, не прощальний, а
просто щоб він знав.
«Пам’ятаєш, як вперше ми прокинулися разом? Я так довго про це мріяла, хотіла побачити як ти відкриєш сонні очі, посміхнешся і ніжно поцілуєш, скажеш «Доброго ранку, кохана»…
Пам’ятаєш, як ти вперше подарував мені квіти? Я була дуже здивована, адже для цього не було ніякого приводу, я їх досі зберігаю.
Пам’ятаєш, як ми гуляли під дощем? Промокли до білизни, не думали що буде завтра, були щасливі.
Я знаю, що пам’ятаєш, пам’ятаєш ще більше за мене. А чи знаєш про що я мріяла ночами, коли лягала спати? Я мріяла, що в нас буде двоповерховий будинок, розкішний сад з безліччю квітів і троє дітей.
Зараз я хочу одного – бути з тобою, прокидатися біля тебе, готувати тобі сніданок… і щоб у нас були діти.
Якщо мене не стане – виконай моє останнє бажання: заведи сім’ю і троє дітей, так як ми мріяли… і люби їх так, як мене. А я буду приходити до тебе у снах, стану твоїм ангелом-охоронцем, буду оберігати тебе від усього поганого. Не сумуй за мною, я завжди буду поряд… »
Але вона не може такого написати, не хоче щоб він хвилювався через її безглузді думки.
Годинник пробив дванадцяту і завтра буде новий день, з новими мріями, надіями, страхами. На склі залишилося серце, яке зникне ще до світанку…
