Голос країни!
Я ще жива! Жива душею й тілом,
Я буду жити й через сотні літ,
В моєму серці ще жива надія,
Живе мій український рід.
Мене палили, нищили, ділили,
Топтали, думали – помру,
А я живуча, я встаю із пилу,
Я піднімаюся і далі йду.
Мене вбивали вороги й недруги,
І навіть «рідні» руку підняли,
Так боляче мені і навіть туги
Усю дощенту злісно пройняли.
Живий народ і він оберігає,
Але й його ламають з всіх сторін,
Та він герой, він мученик, і знає,
Що Україна вимагає змін!
Нехай гноблять, а ви стійте доскону!
Нехай сміються – ви терпіть!
І на основі Божого закону
Живіть по правді, брата бережіть!
Шануйте матір, батька поважайте,
Моліться Богу, землю бороніть,
Ростіть дітей, дружин своїх кохайте,
А головне – нікого не судіть!
Ви будьте віддані, як ваші побратими,
Які за вас поклали голови в бою,
Для мене вони є святими,
Вони відвоювали честь мою.
І ваші прадіди кидалися під пулі,
Хто вижив, а хто в полі похолов,
І їхні жертви, й подвиги минулі
Знайшли відлуння серед всіх промов.
Ми – українці горді і безстрашні,
Ми подолаєм лютих ворогів,
Всі наші біди – сни вчорашні,
Сьогодні наш народ розцвів.
«Ми є народ, якого правда й сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда, яка чума косила,
А сила наша знову розцвіла!»
