09.01.2022 20:44
for all
18 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Три самотності

Цей дім прокидається разом зі мною, 

Розправляє стіни, розшторює штори.

Ховається від ранку під ковдрою з головою, 

Чи ховає сонний ранок за дверима комори.


Дихає взимку комином, влітку – на повні груди –

Набирає повітря жадібно крізь відчинені вікна-двері

Не соромлячись, - а що скажуть люди?-

Запускаючи ранок до моєї постелі.


А ранок нахабно тулиться, щоб зігрітися, 

Бідолаха не має постелі теплої.

І щоразу я ковдрою з ранком мушу ділитися –

Хоча нам ще довго до розмови відвертої.


Отак і живемо: дім, ранок і я у хронологічній невідворотності –

Даруючи себе один одному: аби тільки хватило.

Є своя любов у кожної самотності, 

Що надає цій самотності крила.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись