Піщук Катерина Так нестримано линуть у далеч роки
Так нестримано линуть у далеч роки,
І нестримано манить кохання,
Всі розлуки і біди забудуть віки,
Лиш залишиться шрам від страждання.
Нам здається учора були ще дітьми,
А сьогодні - вже мужнії птиці,
Головніше у світі - це бути людьми
Й берегти свою честь, як зіниці.
25.03.2012 20:19 Каранда Галина => © |
 )) ну, треба ж знати, що саме ви закликаєте берегти, як зіниці!)) |
25.03.2012 20:14 Каранда Галина |
я про те й кажу. я розумію, як це - совість. А от честь? знаю, що стрілялися колись за неї... і що вона не завжди з совістю в ладу... тому й причепилася до Вас. |
25.03.2012 20:11 © ... => Каранда Галина |
є речі які розуміються в свідомому віці, до того ж "честь" - це абстрактне поняття, його важко охарактеризувати конкретними словами. |
25.03.2012 20:08 Каранда Галина => © |
підлість - це теж частинка людини. дитина не зрозуміла... |
25.03.2012 20:06 © ... |
Якщо "як для дитини", честь - це частинка людини. |
25.03.2012 19:59 Каранда Галина => © |
це теж абстрактна відповідь. от простими конкретними словами, як для дитини: що таке честь? |
25.03.2012 19:57 © ... => Каранда Галина |
Цей вірш я написала після випускного в школі, й можливо першопочатково зміст був інакший. зараз для мене честь - це ототожнення з поняттям "людина", біологічно всі ми люди, але якщо розглядати це поняття з боку моралі кількісне відношення значно зміниться. |
25.03.2012 19:45 Каранда Галина => © |
так. слово. причому дуже абстрактне. от що Ви вкладаєте в це поняття? |