МОЖЕ

з рубрики / циклу «про життя»

А може, ти мене забув?

І я даремно, хватаюсь,

Ніби за стремено,

За погляд твій?

Як за спасіння...

Навряд чи буде воскресіння

Любові нашій.

Все дарма.

Окутала усе зима,

Скувала холодом серця

І будем ми, аж до кінця,

До днів останніх,

Мов примари

Летіть кудись.

Мов вітром хмари

Життя нестиме нас,

А далі, десь згинемо

Серед печалі і сліз...

А може, ти і не забув?

І погляд твій - моє спасіння,

Любові нашій воскресіння,

Мир в наших душах

І серцях?

Візьміть участь в обговоренні

20.04.2012 22:55 © ...

Пані Галю, я Вам дуже вдячна, що Ви "отак лізите в мої вірші.." Мені приємно, що Ви не байдужі до моєї писанини, що підтримуєте мене.
Так що, я буду лише рада коментарям та порадам, критикуйте, підказуйте.
А що до того, щоб не перейматися тими, хто не переймається нами - як же відповідальність за тих, кого ми приручили?..
Не все в моїх віршах мене стосується, часто щось береться просто нівідки і крутиться в голові, поки не запишу.
Дякую Вам за все.

Дякую всим.

Потрібно завжди надіятися на краще! :))

18.04.2012 09:12 Деркач Олександр

Гарний вірш, на жаль від цих питань нікуди не подінешся

18.04.2012 08:34 Сашко Новік

Гарно

18.04.2012 00:45 Каранда Галина

як вірш - дуже гарно. як настрій... розумію, сама така, та ну його! напевне ж і не переймається. вони, зазвичай, з"являються тоді, коли ЇМ погано. .........
Колись висміяв мене за фразу "серце болить", а потім являється: "серце болить..."
..........
вибачте, що отак лізу в ваші вірші. просто нам дійсно треба навчитися не перейматися тими,хто не переймається нами. у мене вже виходить. на 99 %



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ