23.04.2012 09:45
© Антоніна Грицаюк
Моя доля
з рубрики / циклу «Про долю»
Біжить струмок вода прозора,
Була юність немов би вчора,
Все минуло пішло з водою,
В душі у мене нема покою.
Чомусь душа моя в тривозі,
Старість іде вже по дорозі,
Крок за кроком тихо ступає,
Яка там доля мене чекає.
Ще так багато треба зробити,
Щоб лиш добром згадали діти,
І щоб онуки шанували,
Чужі люди пам’ятали.
У серці дар я Божий маю,
Тому що землю свою кохаю,
Кожне деревце, кожну стеблину,
Навіки рідну Україну.
Вода біжить, куди не знає,
Вороття літам назад немає,
Та може марно сумую я,
Ще усміхнеться доля моя.
