Я ніяк не можу позбутися твоєї присутності у моїй голові.
Ти швидко пересуваєшся по траекторії з однієї півкулі мого мозку в іншу...
І залишаеш за собою гіркий присмак своєї відсутності...
Ти щоночі залишаєшся зі мною на одинці без свого фізичного тіла,
І лягаєш біля мене на подушку, залишаючи слід своєї відсутності...
І не кажи мені, що ти плід моєї уяви, бо я уявляю, що ми разом.
А це не так.
І, заглядаючи до твоїх очей, я відчуваю, що ти живеш десь глибоко-глибоко в середині мене. Без мене.
І залишаєш на серці пекучий слід своєї відсутності...
Ужгород, 11.11.11.
