03.05.2012 00:52
-
324
    
  8 | 8  
 © Антоніна Грицаюк

Кошеня

з рубрики / циклу «Дитяча збірка»

Прибилося кошеня,

До чужої хати,

Голод дійсно не рідня,

Давай верещати.


Ходить, бродить, заглядає,

Що б перекусити,

Тут малеча підбігає,

Давай волочити.


То за вухо, за хвоста,

Те кричить, дереться,

Ох годинонька лиха,

Як це все минеться.


Мучили довгенько,

А воно кричить,

Невже вчить так ненька,

Невже мама вчить?

Антоніна Грицаюк цікавиться

  • Антоніна ГрицаюкМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.05.2012 11:13  Тетяна Чорновіл => © 

Невже вчить так ненька,

Невже мама вчить?

 Це мабуть діти тієї мами, що матюкалася над колискою замість чарівної колисанки, думаючи, що нагодувати і обігріти - достатньо для її чада! А потім, на старість, дивуватиметься іще, чому ті ж таки рідні чада покинули її на самоті погибати, забравши все матеріальне! (як у Вашій попередній поезії)! Що даєш, те й отримуєш сторицею!

 03.05.2012 08:16  Каранда Галина 

а мені знову не смішно... дитяча жорстокість - то страшна штука...

 03.05.2012 07:54  Деркач Олександр => © 

Напросилася Киця до Мурчика, ось і кошеня...