05.05.2012 00:36

-

199

3 | 3

 © Антоніна Грицаюк

Біля мого двору

з рубрики / циклу «Про долю»

Біля мого двору ростуть ясени,

Високо до неба тягнуться вони,

На них я дивлюся зі смутком у душі,

З роками підростають і мої сини.

Яку моїм дітям Бог долю пошле,

Куди їх дорога з дому поведе,

Якою б дорога тяжка не була,

Лише б у синів в серці доброта жила.

Про землю рідну ніколи не забували,

До рідної хати завжди повертали,

Вітчизну любили всією душею,

Завжди пишались своєю землею.

Про матір свою завжди пам’ятали,

Як ті ясени дужими стали,

Щоб завжди могла я гордитись синами,

Щоб гордість та не минала з літами.