06.05.2012 13:31
-
352
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Малі штрихи картини світу

з рубрики / циклу «Вибір автора (Мої улюблені твори)»

Хоч велике сонце – тоне у хмаринах -

Швидко заховають у свої глибини.

 

І закрита сутність крихтами малого:

Може там щось нове, або там нічого.

 

Ось розлогі клени – то колись зернини.

Скільки всього взяли ці, з землі, рослини.

 

Тягнуться до сонця, а в цю мить, до хмари.

Скільки вже фотонів на собі впіймали.

 

В цій великій суті, повно незначного -

Виросте з насіння майбуття, щось нове.

 

І яка б ця дійсність не була безкрая -

Бачиш лиш лелеку, та птахів там зграя.

 

Знаєш лиш маленьку ти частину всього –

Хочеш знати більше – то звернись до Бога.

 



2.05.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.05.2012 13:00  © ... => Сашко Новік 

Дякую!

 09.05.2012 13:00  © ... => Деркач Олександр 

Дякую!

 08.05.2012 08:28  Сашко Новік 

приєднуюсь

 08.05.2012 07:23  Деркач Олександр => © 

Велитка картина, маленькимим штришками-мазками, гарно

 07.05.2012 13:33  © ... => Каранда Галина 

Саме так! Дякую Галино!

 06.05.2012 14:47  Каранда Галина 

не завжди й зрозумієш, що велике, а що мале, що значуще, а що - ні....

 06.05.2012 13:43  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Тетяно! Приємно, що сподобалось!
До Бога можна звертатись, не турбуючи його запитаннями.

 06.05.2012 13:39  Тетяна Чорновіл => © 

В цій великій суті, повно незначного точно сказано. І кожне оте незначне - найголовніше. Бо з нього, як з мозаїки складається цілий світ! Дуже сподобались роздуми!
А до Бога... З такими питаннями, мабуть не варто! :))) Не будемо турбувати його всує. Адже ми створені по образу і подобію Його! Тож можна спробувати пометикувати подібними мізками! (жарт)