експромт
з рубрики / циклу «Експромт. Спіраль на крилах музи»
Надворі сипались фіалки.
Було то літо, то весна.
Пташки, немов шумні васалки, петляли в росах навмання.
Кому вони слугують? Сонцю?
А чи, як я, безглуздим снам?
Напевне, краплі у долонці кортить все розказати нам.
Вода все знає -
Як пожити,
Як чисто мріяти, цвісти...
Вона не ладна так летіти у безцінь, як сьогодні ти.
А я петляю в вирі часу,
Байдужа снам,
Байдужа всім.
Так важко загасить образу,
Коли вона - як з неба грім.
Навіщо я пишу? не знаю.
Пишу без певної мети?
Пишу, щоб разом з цим розмаєм
Із розуму ще не зійти.
Мені до вічності далеко,
Але я чую навмання:
Десь розлітаються фіалки,
Десь сохне зоряна весна.
