09.05.2012 00:00
-
210
    
  3 | 3  
 © Лідія Яр

В горах

з рубрики / циклу «різне»

Эти горы пропитаны смертию так,

Что беда сюда ходит, как званная гостья.

Свои нервы мы сжали в железный кулак

Зубы стиснув от боли и злости.


Нас здесь мало.

И горы ведь нам не друзья

В каждом камне так много и злобы, и мести

Зазеваешся чуть - и отправят домой,

Но не ты это будеш. Груз 200.


Что мы делаем здесь? Непонять мне никак.

Перед кем, какой долг выполняем?

Но, солдатам приказы нельзя обсуждать...

Мы стреляем, стреляем, стреляем...

Лідія Яр интересуется

  • Лідія ЯрМожете оставить хотя бы пару слов о прочитанном?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.05.2012 11:45  Деркач Олександр => © 

Написано гарно, з ритмом

 09.05.2012 08:27  Каранда Галина 

це про яку війну? афган? а груз 200 - це в Чорних тюльпанах? сильний, дійсно не жіночий вірш.
вірш за ритмікою і настроєм нагадав Висоцького.