Зубаста страшилка
з рубрики / циклу «ПРОЗА. КАЗКИ»
Найбільше в світі Юрко любить мандрувати. Правда, мандрує здебільшого біля екрана телевізора. Де тільки не побував він з вірним другом теликом: у джунглях і в пустелі; на річках і в океанах. А от коли почалися канікули, довелося помандрувати до бабусі у село. У бабусиному садку та на городі росте багато всякої смакоти.
– Лягай спати, Юрку, завтра зранку будемо полуниці на варення збирати. Тільки не забудь умитися та почистити зуби. – бабуся пішла в хатину, а Юрко знехотя підійшов до умивальника біля полуничної грядки. На поличці стояв невеличкий стаканчик з тюбиком зубної пасти та новенькою щіткою.
– І тут немає спокою. Набридло кожного дня чистити зуби. Нехай будуть канікули і для зубів! – Юрко покрутив щітку в руках, а пасту після деяких вагань закинув у траву.
– Ой! Ой! Що ж ти наробив? Тепер той страшко нападе! – Юрко обернувся на переляканий писклявий голосок і не повірив своїм очам – зубна щітка ожила і перетворилася на невеличку чарівну фею.
– Без диво-пасти нам його не здолати! – фея показала на лопухи за умивальником. І справді, один з листків захитався і з-під нього стало виповзати щось чорне та волохате.
– Бабусю! – щосили закричав Юрко, а страшко з довгим носом та злими очами голосно чхнув і бридко зареготав, вищиривши рідкі гнилі зуби.
– Не кричи, не почує! Я її зачарував. А тепер нападу на твої зуби! Я – Кар-р-рієс!!!
– Тікаймо!!! – пискнула зубна фея. – Я згадала, як можна перемогти це страхіття – треба відшукати найкращого у світі зубастика. Правда, не знаю, хто він і де живе, бо ще зовсім новенька фея – пищала чарівниця.
Юрко глянув на цуцика, що саме визирнув з-за лопухів. Зуби в цього приблуди наче й чималі, та до найкращого зубастика йому далеко.
– Якби ми були в Індії, – згадалася раптом одна з мандрівних телепередач, – то знайшли б там слона. Він і сам величезний, і зуби, мабуть, має найбільші... – замислився вголос Юрко.
– Я маю чарівні крила. – пропищала фея, – Хапайся мерщій за мене та тримайся міцно!
В ту ж мить фея стала стрімко рости. Разом з нею рвонулися до неба лопухи і ніжки умивальника, а товсті як дерева стебла трави намагалися збити з ніг. Фея підхопила Юрка і вони полетіли.
– Я зробила тебе маленьким. Як знайдемо найкращого зубастика, чари зникнуть і станеш таким, як був раніше. – пояснила летюча чаклунка.
Не встиг Юрко і оком моргнути, як перед очима замерехтіла далека Індія. Він добре пам’ятав цю прекрасну країну з телепередач. Ось вони! Стадо слонів купалися та відпочивали біля річки. Фея опустилася на спину одного з них і почала розпитувати про зуби. Юрко вже й не дивувався, що розуміє їхню розмову.
– Може ми й найбільші зубастики, – повідав балакучий слон, – та не найкращі. Якщо не рахувати бивнів, то у нас всього по два зуби знизу і згори. Та й піклуємось ми про них не дуже: як зітруться ці – виростуть інші. Нам більше й не треба. Зубастики з нас нікудишні. Та якось свояки з Африки писали, що у річці Ніл водяться крокодили. Ото вже зубасті! Що хочеш перекусять!
Останніх слів Юрко вже не чув, бо фея знову злетіла. Попереду гаряча Африка з великою річкою Ніл. Крокодили повідкривали страхітливі пащі! Добре що з феєю нічого боятися.
– Так, ми великі й ненажерливі! – похвалився один з зубастих мешканців Нілу, – у кожного з нас по 60 великих зубів. Нам не потрібна зубна паста, щоб перемогти Карієса. Ми його й так би розірвали на шматки. Але ми – не найкращі зубастики. На днях із Бразилії телефонував нам двоюрідний племінник кайман, що у його сусідів броненосців тих зубів повна паща. Аж завидки беруть!
Тільки що мчали над пустелями, а тут тобі непролазні джунглі! Фея з висоти угледіла галявину з якимись високими горбами і стомлено опустилась на один із них. Та відпочити не вдалося. Горб виявився весь у дірках, а з тих дірок із диким вищанням повискакували сотні страшків, схожих на Карієса.
– Терміти! Адже ми в Південній Америці! – здогадався Юрко, але фея не могла навіть змахнути натрудженими крилами. Мабуть терміти схрумали б мандрівників, якби не дивна тварина, яку вони якраз і мріяли зустріти. Справа в тому, що броненосець захотів їсти і вийшов з хащів поласувати жителями термітника.
– Який я зубастик! Це хтось мене перехвалив! – сором’язливо бубонів дивний звір у панцирі, – Звичайно, у мене майже 100 зубів, але вони не міцні. Куди мені змагатися з Карієсом. Краще повечеряю термітами! А ви летіть до води. Знайома черепаха говорила, що в океані – самі зубастики. Життя від них немає – так і стараються щось відкусити! Може серед них знайдете найкращого.
Над океаном феї летіти дуже важко – швидко намокають крила. Змучились страшенно. Бачили зграї дельфінів, у яких від 180 до 250 зубів, але не встигли домовитися з ними, бо випадково попали в пащу до акули! Ото вже зубастик! В ротяці 3000 дрібних зубів у 300 рядів!!! Добре, що саме ця була китовою і харчувалася дрібним планктоном, просіюючи його крізь зябра.
– Пхе! Які несмачні! – виплюнула акула Юрка з феєю – Я, звичайно, гарний зубастик, та не хочу ковтати Карієса! А ви, якби пірнули на глибину, то б почули, про що шепочуться нікчемні морські моллюски. Лякають нас, акул, своєю сухопутною ріднею – якимись ненажерливими зубастими слимаками. Мабуть, то й є найкращі зубастики...
– Ой! – скрикнув Юрко, – я ж їх знаю, вони живуть у бабусиному садку. Треба поспішати туди.
Опустилися на полуничну грядку. З-під листка визирнуло невеличке створіння з рухливими ріжками і заторохтіло:
– Я – слимак-слизун, а он далі мій товариш боязкий равлик. Він носить на собі свою хату, бо лякається всього на світі. Так, ми – найкращі у світі зубастики. Маємо 15 тисяч зубів : на яснах, піднебінні і язику. Правда, не хочемо ні з ким воювати, бо цілий вечір поспішали з лопухів на полуничну грядку щоб досхочу наїстися запашних ягід. А ще ж така довга дорога назад!
Раптом з-під лопуха визирнув волохатий страшко.
– Іди мерщій сюди, буду нападати на твої зуби! – Карієс підстрибував і бридко хихотів..
– Ні! Ми знайшли найкращого зубастика! Це слимак! – Юрко від страху міцно заплющив очі. А коли розплющив, то чомусь лежав у ліжку.
– Але ж і сонько ти! Я вже й полуниці зібрала. Вставай снідати! – бабуся ще щось говорила, та Юрко помчав до умивальника. На поличці ще здалеку побачив синю зубну щітку з тюбиком пасти.
– Чогось зубну пасту знайшла аж у полуницях. Мабуть цуцик затягнув. – бабуся вже ставила на стіл рум’яні млинці та миску запашних ягід.
Юрко згодом розповів бабусі про свою дивовижну мандрівку, тільки вона не повірила. Бо щітка ж без крилець і Карієса не видно. Та Юрка не обдуриш – Карієс ховається на полуничній грядці. Чекає на слимаків – найкращих у світі зубастиків, щоб з ними позмагатися. А слимаків усе немає. Видно подалися до магазину по зубну пасту, бо злякалися страшка під лопухом.
Юрко чекає слимаків з магазину і з страхом позирає на лопухи. Та раптом веселішає, підморгнувши до зубної феї на поличці.
– Бабусю! Бабусю! Я все зрозумів! Найкращий зубастик – це я! – розглядає свою посмішку у дзеркалі,
– Адже не обов’язково, щоб зуби були великі, і не так важливо, щоб їх було якнайбільше. Головне, щоб міцні та здорові. І не треба чекати слимаків для захисту від Карієса. Я, найкращий зубастик, його вже переміг!
Карієс це всесвітня змова стоматологів, виробників пасти і рекламщиків