Про життя

Життя - немов нестримний вітер...

Життя, немов нестримний вітер,

Що завжди напрямок міняє.

Лиш тільки є чому радіти,

Як знову смуток наступає!

Який би смуток той не був,

Ти не втрачай в житті надії,

Що буде завтра кращий день,

Що збудуться твої всі мрії.

Не варто плакати весь час,

Коли твоя душа страждає,

Бо той, хто вартий твоїх сліз,

Тебе до них не спонукає...

Життя ж прекрасне та цікаве,

Отримуй радість, позитив.

І як не підуть твої справи –

Ніколи не здавайся ти!

Будуть моменти, коли втратиш

Кохання, друзів, або віру…

І тихо ти в душі заплачеш,

Що провалилось все у прірву.

І плач душі той неосяжний

Ти просо мусиш пережити!

Адже кохання й друзі справжні

Тебе не зможуть залишити.

Якщо ж залишать – посміхнись,

Були вони того не варті,

Щоб сльози твої пролились,

За них, зійшовших ще на старті.

Забудь таких мінливих друзів,

Пробач їм докори й образи,

Пробач запеклих ворогів,

І стане легше жить одразу!

Живи за догмою простою:

Добро завжди добром озветься.

А зло, що зроблене тобою,

До тебе знову ж повернеться!