Богомолиха
пристрасті синіх очей досягли тваринного світу
Колись - це було десь у травні -
Я закохалась справді сильно.
Лечу я повз волошки ранні,
І раптом бачу - очі сині!
Що? В богомола сині очі?
Не маразматичка - ще рано,
Дальтонік я, лунатик з ночі?
І не пила роси з дурману....
Ну очі, очі... Наче казка,
В них - наче в морі себе бачу,
Аж сяє світла неба ласка,
Ой, я при згадці ледь не плачу.
Ну і такий він - ніжний, сильний,
Ну... Може в себе закохати...
Скажу відверто: очі сині
Смачніші справді набагато.