Вона піднімається коли ти заходиш.
Гордо і покірно стоїть на повний зріст.
І ти готовий віддатися їй без залишку і сорому.
Ти за цим і прийшов.
Її час має ціну.
Вона дивиться на тебе ніби вивчаючи,
торкається тебе своїми ніжними руками.
Гладить твоє волосся, ніби зволожуючи,
щоб ти не відчував безцільної спеки.
Ти віриш їй,
її магічним рухам і цим невиліковно приємним дотикам.
Вона змінює позицію і знову торкається тебе.
Ти розумієш, що вона вже давно про все знає,
вона робить це так, ніби збирає урожай.
Вона створює тебе ніби невизнаний скульптор.
Ви стаєте одним цілим на пів години,
тебе на більше не вистачить, бо вона знає що робить.
Ти довіряєш їй, хоч і бачиш її уперше.
Вона не відпустить тебе
допоки вкінець не насититься,
допоки у тобі ще буде потрібний їй матеріал,
допоки її пальці відчувають твою напругу.
Незвично правда?
Ти віддаєшся їй без бою.
Вона бере гострі леза,
вона ріже тебе і зализує твої рани.
Ти відчуваєш її подих.
Вона відчуває твій страх.
Різким рухом Вона зриває з тебе плащ,
ти стаєш зовсім беззахисним.
Ти відчуваєш як посилюється збудження у її тілі.
Як вібрації серцебиття хвилюють повітря.
Вона майже закінчила їй лишилось всього кілька рухів.
Ти дивишся їй в очі і чекаєш останнього переможного зойку.
все..
Вона посміхається тобі і витримує паузу.
- Шістдесят п’ять гривень, розрахуєтесь на касі.
Київ, 2012
.gif "{#}")
так так пане, досить ого-го....вмієте здивувати...і завести!!!!!
.gif "{#}")
А переможний зойк був? Якщо був, то чудово! :)))