Коли вона була...
Коли вона була зимою,
Він був снігом.
Казав: «Так добре із тобою –
Біло-біло…»
На тих розгорнутих сувоях
Ніжне тіло,
Мов оксамитом, наче в зорях –
Пломеніло…
Коли вона була весною,
Первоцвітом
Горів у ній він і струною
В зелен-вітах –
Пташиним співом над водою
Кликав літо,
Де був і сонцем і грозою
В її квітах.
Коли вона була, як осінь,
То він листя
Із її тіла та волосся
Вітру свистом –
Зривав поривами в знемозі…
І над містом –
Чекав пори нових емоцій
Падолистом.