Подвійно німий
з рубрики / циклу «Спіралі нашого часу»
Я мовчу, бо в піврота не зможу сказати;
В голові мішанина з тотожності слів.
Лиш пропащим синам, непотрібна вже мати
І не дує відразу по двоє вітрів.
І здається щораз, все не так має бути:
Маю отчі слова, й скрізь моя сторона.
Так чомусь навкруги лиш чужі атрибути. -
Колись скажуть про це. А чия в цім вина?
Навіть мову сьогодні не знаєш, хоч варто,
Поважай все одно, там де рідна земля.
І щоб ми, і нащадки, змогли ще відверто
Всі думки зрозуміти й слова, звіддаля.
04.07.2012
