13.07.2012 18:11

-

253

5 | 6

 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «роздуми...»

Щомиті  тишу ранимо словами,

Байдужість розтікається, мов кров.

У що ж, оце, ми гралися  віками?

В любов?

В руках у долі ми маріонетки,

За ниточки нас смикає життя.

І кожен день, то ніби гра в рулетку.

Без каяття.

Годинник час відмірює невпинно.

Кожна хвилина - неповторна мить.

І всякий день, прожитий нами всує

Болить.