Мій мозок ще працює, як машина,
Виплескує незміряно тепла.
З любов’ю не страшні морози сильні,
Ні холод, ні видіння, ні зима.
Енергією сонця, світлом б’ється,
Працює власним сильним двигуном
Моє маленьке червонясте серце,
І ще встигає рухати пером.
І, взагалі, я свічуся од літа,
І спека в мені – тридцять шість і шість!
Хоч лампочку вкрутіть, а то все світло
Пітьма холодна світова доїсть.
Не заморозять й ці холодні очі,
На них тепло у серці ще знайду.
Колись давно я у безсонні ночі
Запалювала айстри у саду.
