Проси В небес дива, нехай реальні стануть, Аби колись з дощами у душу прорости! На серця полотно лягає штрих останній, Не знаючи вагання - Краплиночка роси....
Ну що Ви) Я так звертаюся, до світу, до тих, які і зачіпають мій душевний жар. Я не хочу здаватися кращою, просто коли мене починають закатувати в асфальт, моя гордість в розумних межах піде з ножем на САУ.
Я не люблю святкувати в шумі. Посидіти вдома, подивитися по телику як святкують інші, позаздрити, а потім зрозуміти, що вдома, в тиші краще.... Але тут вриваються два монстрика і свято починається дууже веселе:)
І ще згодна з Галиною що на свято краще йти з дому!!! Хоч купи брудного посуду не маячитимуть у раковині! :)))) Правда, залишків святкових наїдків також нема! Так що хтозна, що краще! :)))))
До кого ти звертаєшся, Олю? Хоч би десь у епіграфі натякнула! А то виходить, що всі, хто читає вірш, щось там споганили в небі і тепер ще й намагаються тобі давати поради! :)))))))))) Я також не люблю свят, так що прошу з того "ви" мене виключити! :)))
теж не дуже люблю фанфари і святковий гамір.... але іноді й хочеться....( лиш би не в себе вдома!))))) а так - десь посвяткувати, і додому, в спокій!)))))
