У кожного своє щастя
Ніж дістали з шухляди і положили у кошик. Кошик поклали у багажник автомобіля. Як у шухляді, так і у багажнику було темно. Та ніж звик до темряви і нічого не боявся.
Приїхали до лісу. Ніж лежав горілиць і милувався ранішніми сонячними промінчиками, що пробивались через густі зелені листочки дерев. Дивився на пташок, що навперебій вітали голосним щебетом гостей лісу, на білочок, що, махаючи рижими хвостиками, перескакували з одного дерева на інше. Було світло та радісно. Коли корзину нахилили до низу, ніж перевернувся і побачив через клітинки корзини на торішньому жовтому листі пусті пляшки від різних напоїв, неспалені папірці, що розвівалися від вітру, купи сміття, викинуті хазяйновитими людьми. Лише не побачив грибів, заради яких його взяли у цю мандрівку.
Керуючи автомобілем, шофер думав про те, що сьогодні для нього невдалий день: і грибів не знайшов і час згайнував.
Ніж, лежачи у пустій корзині, розмірковував, що сьогодні для нього гарний день: і нічого не робив, і стільки всього побачив.
