У кожного тепер воно своє...
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Твоя весна залишиться з Тобою.
Моя весняна повінь при мені.
Пройде усе,
І серце заспокоїть,
При згадуванні залишивши біль...
Ой літо-жито у вінку із маків,
У кожного тепер воно своє.
І поле мрій із колосом багатим...
Пройде!
При згадуванні залишивши біль.
Осінній лист,
Дощ шелестить,
Так сумно...
У кожного тепер воно своє,
Пройде!
При згадуванні пусто,
Біль вилікує час, який мине...
Настане рік новий,
У інеї дерева.
У кожного тепер воно своє.
При згадці не болить,
Але чомусь сказала
- Один руйнує...
- Другий береже...
