22.07.2012 16:51

-

426

4 | 5

 © Тетяна Чорновіл

ДОЩОВИЙ ЕТЮД

з рубрики / циклу «ЕТЮДИ, КАРТИНКИ»

Змовкли птаства голоси,

Хмурим відчуттям грози

Небо мріло невідступно.

Вітер пил з дороги змів

І навіяв гул громів,

Мов із шаманського бубна.

Танцювала зграя хмар,

Блискавок уплівши жар

В сиве вітряне волосся.

У таночку хмарних втіх

Щось стрімке прорвало міх,

Вниз дощем лунким збулося.

Сплеском мокрої жаги

Краплі бились об дахи

Під пориви вітру дужі.

В хмарах, від дощу слизьких,

Місяць втриматись не зміг

Та й скотився до калюжі.

В цю негоду не для втіх

Брів світанком чоловік

Без плаща і зайвих грацій,

На дощі, як хлющ, він змок,

Люк укравши під шумок

Від міських каналізацій.

На візок згрузив чимдуж,

Не обходячи калюж,

Біг дощем, аж важко дихав.

Місяць бачив, та й його

Колесом візка свого

Змоклий злодій переїхав.

Перервавши марний сон,

На півлітру й закусон,

Бач, спромігся! Пофортило!

Під громів рвучкий удар

Сяйво блискавки з-за  хмар

Лик щасливий освітило.