Монолог бомжа
з рубрики / циклу «ЗГУБНІ ЗВИЧКИ»
Я бомж!
В ваш світ мені закриті двері,
У снах лиш бачу затишні світи.
Ну що ж!
Зате всі лавочки у сквері
Лише мої з настанням темноти.
Зрання
Втікай – не зволікай ні трохи,
Щоб оминути псів гавкучий світ.
І дня
Не стане, щоб десь діти блохи,
Не знаючи, чи кинеш що в живіт.
Не вам
З чужих світів мене жаліти,
Приносячи подачки в добрі дні.
Я сам
Хазяїн у своєму світі,
Хоч дуже їсти хочеться мені.
Ой, зле
Без ласки, без житла і їжі,
З витками дум печальних в голові!
Але
Так гарно враз завмерти в тиші,
В пахучій літа сонячній траві.