Два бокали Хванчкари...
"Выпью, выпью море,обкурюсь туманом
Я со всеми в ссоре, я дружу с вулканом
Окунаюсь в лаву, вынырну не скоро
Высоту и славу уступаю горам
А когда обмою в лаве свои кости,
Двери всем открою, приходите в гости
Огненные строки раздарю на память
Позабудем склоки, в счастье будем плавать
Солнце будет радо, тьма же будет в горе
Но сначала надо... надо выпить море..."
Нико Гомелаури
Я со всеми в ссоре, я дружу с вулканом
Окунаюсь в лаву, вынырну не скоро
Высоту и славу уступаю горам
А когда обмою в лаве свои кости,
Двери всем открою, приходите в гости
Огненные строки раздарю на память
Позабудем склоки, в счастье будем плавать
Солнце будет радо, тьма же будет в горе
Но сначала надо... надо выпить море..."
Нико Гомелаури
Два бокали терпкої хванчкари…
Загадки туманів цнотливих Боржомі…
Кроки два непевні – вись гори…
А на третім – загублена втома…
Два бокали п’янкої хванчкари…
Розгадки пелюсток троянд Піросмані...
О! Ще грузине! Говори-говори...
Про Ніко... спянілого з любові, Піросмані…
Два бокали «моєї» Хванчкари…
Загадки Тбілісі – безмежність печалі…
Три крапки на кожній історії… три…
«Гамарджоба! Прекрасна Генацвалє!..»
Два бокали хмільної хванчкари…
Поміж них читай вірші Гомелаурі...
Як випив море, «Прорвався»… аж схрип...
Сильніші слова від раптової бурі…
Не два бокали Хванчкари…
Вже збилися з ліку правдивих історій
На паузі кожній – крапки три…
Піросмані НікО… Ніко Гомелаурі…
