Наталка Янушевич
Ну, що тобі, мій шаблезубий звіре?
Живе в нутрі прадавній архетип
За вічність старший, мудрий і дозрілий.
Він перекрутить все на власний штиб.
Ну, що тобі? Ти хижий і нездалий.
А вийде бути разом - вже не те.
Я – плем’я, я сильніша, я не здамся.
І так зроблю, як повелить тотем.
18.03.2014 23:10 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чітко, креативно... Сподобалось про архетип і тотем! Моє Вам "Чудово". |
18.08.2013 16:04 Віктор Насипаний => © |
 Багато - де читав Ваші вірші. Чомусь відразу виникла думка про несхожість, нетиповість цього вірша. За стилем , Вашою манерою написання. Впіймав себе на думці, якби було підписано іншим автором, - повірив би швидше. Бо Ваші вірші ліричніші, м"якші, яскраві, прості і мудрі. А це якийсь креатив. Хоч і непогано вийшло. Щасти! |
21.08.2012 15:09 Деркач Олександр => © |
 Цікаво...і багато аналогій, асоціацій виникає, можливо тільки в моїй уяві) |
19.08.2012 14:56 Сашко Новік |
 цікаво. до речі у шаблезубих їхні ікла були надто крихкі, так що є сенс не здаватись) |
18.08.2012 16:46 © ... => Тетяна Чорновіл |
У вселенському масштабі 100 років - як одна мить. |
18.08.2012 15:02 Тетяна Чорновіл => © |
 Війнуло археологією! :)) Які тільки звірі в нас не вживаються! |