Я перестала відчувати гори
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Отак неждано. Може, це мине.
Можливо, знову лісові простори
З мережив сну гукатимуть мене.
Тепер я стала чути, як людина,
І водоспадів шум, і плин річок.
І, мов скажений, дивний крик пташиний –
То не розмова, просто шум з гілок.
І я уже не чую верховіття.
Вони шумлять, як тисячі краплин.
Від мене відвертаються суцвіття
Волошок, конюшини і жоржин.
І тільки цвіт лаванди, наче море,
Так, як завжди, ще слухає мене.
Чому ж я вже не чую рідні гори?
Отак неждано.
Може, це мине.
