23.08.2012 00:21
-
390
    
  15 | 15  
 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «про країну»

Пробач, Україно,

Що сини твої втратили розум

І тебе, як Державу,

Вже майже звели нанівець.

Не журись, Україно,

Що життя вже не пісня, а проза

Заспіваємо ще

І настане незгодам кінець.

І піднімешся ти,

І розквітнеш, як в лузі калина.

Чашу горя свого

Ти уже допиваєш до дна.

Буде Захід і Схід,

Як єдина і дружна родина

Буде сильна Держава,

Буде мова державна одна.

Лідія Яр цікавиться

  • Лідія ЯрМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.08.2012 10:18  © ... => Сашко Новік 

Саш, вибач, щось учора не то мерещилось. Читаю сьогодні, ком. як ком. у стилі Саші Новікова.

 23.08.2012 19:03  © ... => Сашко Новік 

Саш. А що тобі не подобається? Я люблю свою Україну, люблю такою якою вона є. І , може, саме тому, що бачу її такою нещасною, люблю ще більше. І живе надія у душі, що цьому всьому прийде край. Ну не може так бути , щоб лише біди та нещастя. І хай які ми там не є , який коктель чи гримуча суміш у нас у жилах не тече, але поки у нас є хоч капля любові в серці --Україна житиме.
На зло усим і усьому.
І , може це наївно, але я дійсно вірю, що ще прийде її зірковий час.
Дякую

 23.08.2012 18:39  © ... => Деркач Олександр 

Звичайно так краще, але так в ідеалі, а насправді, то оте бачиться, що писала...
Дякую. Чудова картина.

 23.08.2012 15:49  © ... => Володимир Пірнач 

Дискусії не буде. Теж не дуже хочеться, та й про що ...
Україна завжди була розмінною монетою. Хто лишень не топтав її ниви, хто тільки не грабував і не гвалтував...Чому ж дивуватися, що ми такі.У нас уже не кров, а коктель, усі нам рідні кровні--і татари, і монголи, поляки, за "брата старшого" мовчу... Ото ж і живемо так------ніби й мати(Україна) , але б і урвати з неї ...Погоджуюсь, гімн треба булоб більш оптимістичний(тільки не Україна , а України на початку, то ж умирати вона не збиралася точно, та може ж і не допустимо того)
Мені іноді хочеться намалювати Україну молоденькою гарною дівчиною в оточенні зграї грабіжників і гвалтівників, як вони рвуть її на шмаття. На жаль я не художник(чи на щастя..)
Дитячий варіант-ягня серед зграї твовків.
Дякую.

 23.08.2012 15:28  © ... => Оля Стасюк 

Дякую,

 23.08.2012 15:27  © ... => Деркач Олександр 

дякую

 23.08.2012 15:26  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую

 23.08.2012 15:20  © ... => Тетяна Чорновіл 

Ну, ні. Мова єдина . Українська. А в бур,яні, може наш майбутьній президент.? Не знаю, з нету скачала картинку...Дякую.

 23.08.2012 15:17  © ... => Каранда Галина 

Дякую. Галочку добавила.

 23.08.2012 13:47  Оля Стасюк 

Чудовий вірш)

 23.08.2012 13:15  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст, дуже сподобалось.
Але вічна тема (не хочу починати нову дискусію по темі, бо суперечки про політику, державність і все в цьому дусі я вже вилючив з тем для спілкування), але чи не написано у нас на роду потійно боротися за щось? Навіть Гімн про це говорить першими рядками: "Ще не вмерла" - а що, збирається? Тут в основі заложено негатив..
Повторюсь питання риторичне :)
Плюсую.

 23.08.2012 11:17  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний обнадійливий вірш!

Буде Захід і Схід,

Як єдина і дружна родина З єдиною регіональною мовою (((( Вибачте, не стрималась!

А на зображенні то мабуть наш президент у юному віці в українському бур"янці заблудився! :))))))))))))))))))))))

 23.08.2012 10:56  Ірина Затинейко-Михалевич 

оптимістично, обнадійливо хоч сум про прозу життя висловлений...гарний вірш

 23.08.2012 09:04  Деркач Олександр => © 

Гарно

 23.08.2012 00:26  Каранда Галина => © 

гарно... навіть мені, із моїм своєрідним ставленням до патріотизму, сподобалося... добавте галочку " до дня незалежності", хай люди читають...