Зажурена ненька

з рубрики / циклу «Про долю»

Закувала в лузі зозуля сивенька,

Зажурилась тяжко постаріла ненька,

Журиться сумує думку все гадає,

Гіркі-гіркі сльози на щоках втирає.

Уже коси в неньки стали зовсім білі,

Діти давно хату рідну залишили,

Рідко приїжджають погостити в мами,

Скупі дуже стали листи, телеграми.

Вийшла тихо з хати стала на порозі,

Чому завжди в неньки душа у тривозі?

Всім дітям у серці вона місце має,

Хай Бог їх в дорозі завжди вберігає.

Стиха стала мама Богу молилась,

Іконам на покуті низько поклонилась,

Дітям здоров`я у Бога благала,

І про внуків бабця теж не забувала.

Зозуля кувала віку бажала,

Мама з смутком в серці роки ті рахувала,

Життя промайнуло спливло за водою,

Мама на дорогу дивиться з журбою.