31.08.2012 08:21
-
173
    
  8 | 8  
 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «роздуми...»

Знищено прихисток моїх мрій...

Блукаю лабіринтами чужої долі...

Лиш  залишились краплини надій

І слова, як присуд - не збожеволій!


Заплутуюсь у павутині твоїх думок,

Німію від пустоти твоїх слів...

Нас ще двоє - та ми не в двох..

...ми - лиш привиди чужих снів...

Лідія Яр цікавиться

  • Лідія ЯрМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.08.2012 18:12  Каранда Галина 

чудово написано.

 31.08.2012 15:24  © ... 

Все вагалася- виставляти чи ні...боялась,що не зрозуміють...
Дякую всім за відгуки і розуміння...

 31.08.2012 14:26  Ем Скитаній => © 

дуже гарно! мені сподобалось. дякую.

 31.08.2012 14:21  Недрукована => © 

Є така штука.
Зачепило.

 31.08.2012 11:24  Тетяна Чорновіл => © 

Бувають періоди... Таке гнітюче відчуття! Від останнього рядка найбільше заболіло.

 31.08.2012 10:43  Володимир Пірнач => © 

Класний текст,
Дуже сподобалось.
Плюсую

 31.08.2012 08:53  Деркач Олександр => © 

афоризм Бути поряд не означає бути разом - Ви трансформували в гарну ліричну поезію! ...я думаю, що навіть самих близьких, самих люблячих друг друга людей - всеодно, щось роз`єднує...