Всі ми - бджоли
Не пам`ятаю скільки я їхав: день, два а може більше, не вистачало сил. Я збирав сили і знову падав. Скільки доріг і скільки осіб я бачив вже не згадаю. Тільки одне мене зупинило, машини все таки не вічні і мені довелося зупинитися. Я сів на березі річки, що б перевести дух. Світило сонце, тихо поблискувала вода в річці і шумів ліс над нею. Ось і безвихідь. Все-таки втома дає своє я став дрімати, як мій спокій порушив чийсь топіт ніг і лунав серед тиші чий то сухий кашель. Обернувшись, я побачив, діда у нього ще був такий цікавий капелюх на голові. В ньому я одразу впізнав пасічника. Він сів поруч зі мною і ми стали розмовляти з ним. Напевно я б нікому такого не розповів як йому. Старий вселяв мені довіру до себе і тільки тут на березі річки я нарешті відчув себе в безпеці. Щось в ньому було такого, що я зміг йому довірити свою таємницю. Тоді він і передав мені всі свої знання. Я вдячний йому за його мудрість і слова які принесли в моє не зрозуміле життя: порядок та істину буття.
- Розкажу тобі давню філософію! - хриплим та незвичайно мистичним голосом почав говорити старий:
«Всі ми - бджоли. Тому, що вся жива душа є бджолою, яка подорожує по життю, збирає мед мудрості з навколишнього світу і зі свого досвіду. Як бджола збирає мед з серця квітки, так точно мав би кожен з нас витягувати духовний нектар з кожної події, з кожної радості, кожної прикрощі, і вносити це у великі вулики досвіду - в духовне тіло людини. Говорять також, що духовні енергії людини вічно беруться із життєвих сил, які вони трансмутуються і направляються до вуликів в мозку, де зберігається мед або масло, необхідне для підтримки життя. Кажуть, що древні боги жили нектаром і що вони не їли і не пили як інші люди. Абсолютно вірно, що мед, витягнутий або здобутий шляхом боротьби з щоденними проблемами, є їжею вищої людини. Ми їмо з добре накритого столу, і було б корисно для нас розглянути, також чи точно харчується духовний чоловік і розвивається завдяки тому, що ми втілили себе в наших власних життях. Як бджоли витягають мед з тисячі квітів, тоді як павук з того ж самого джерела бере отруту. Перед нами тепер стоїть проблема: що ми - бджоли чи павуки? Чи втілюємо ми досліди життя в мед або перетворюємо їх в отруту? Піднімають вони нас, або ж ми вічно натикаємося на шипи?
Досвід ожорсточує багатьох людей, але мудрець збирає мед і наповнює їм вулики своєї власної духовної природи".
- Все таки нічого не розумію. Я та людина яка заплуталась, де правда, а де брехня. Де реальність, а де вигадка?
- Якщо ти задаешся цим питання це вже добре. А тепер послухай дурного старого. Бачу що ти і є - бджола. Тільки знай. Де б ти не був, і як важко тобі не було. Завжди, пам`ятай хто Ти. Тобі завжди потрібно жити з гідністю. Кожну секунду доводити що ти гідний усього цього.
І якщо ти будеш знати, що завтра потрібно буде померти. Тоді про живи свої останні хвилини як герой, який зміг, і зробив так як личить великим людям. Поважай себе та інших і ти ніколи не станешь не на правельний шлях.
Я повернувся у велике місто з чистим сердце і душою. Зайшов у свою пусту, але добре в мебльовану кравтиру окінув оком приміщення в надії що щось змінилося, та ні все залишилось. На столі лежала газета з минулого тижня я звернув увагу на заголовок "Професор вкомі". Я відразу впізнав його, це був саме той знайоми дідусь з яким я нещодавно розмовля, та не міг відразу збагнути то була в реальності розмова. Мене відразу стало сумно та я знав точно, все, що він мені сказав була сама правда, якщо я його бачив, то вже зним зараз усе добре він мій герой який зміг відродити мою душу і на дущі стало солодко неначе з медом.
03.09.2012
