09.04.2011 00:00
-
698
    
  1 | 1  
 © Лані

Історія бджолиного життя

В старому вулику у липні посéред лугу у жнива 

Родилась бджілка молоденька, доволі квола та жива. 

Шість ніжок в’яло простягнула, крила чотири на спині, 

Поглянула в блискучу краплю: "Собі подобаюсь, чи ні? 

Мабуть гарненькою родилась, пухнаста в мене голова, 

Смугаста спинка, гарні очі, антена зовсім ще нова. 

Навколо медом пахне, воском, тепленько й музика гуде, 

Вологість стала, гарні рамки, життя чудовим тут буде. 

Почну роботу з умивання: животик, попу розітру, 

Залізу лапками у вічко і ненадовго там замру. 

А може взятись до уроків, почати в домі з прибирання? 

Я до роботи неготова і непридатна до навчання. 

Пройдусь по вулику, оглянусь, який об’єм нарядів є, 

Котра робота веселіша, яка поважність придає". 

Над дітками багато няньок - годують медом, молоком, 

На кухні повара мішають дитячу кашу із пилком, 

Прийшли із відрами до входу нектар приймати в збирачів, 

Там виконроби підзивають в ремонті вмілих діячів. 

На стражі у льотку солдати обнюхують прийдешніх бджіл, 

Щоб вдалий мед приготувати - нектар вантажиться на стіл. 

На сотах трутень з товстим тілом відкинув хобот і лежить, 

До нього хутко жвава бджілка, піднявши вусики, біжить: 

«Чию, скажіть, у нас посаду Ви так успішно зайняли? 

Чи маєте велику владу, як на роботу Вас взяли»? 

Жив трутень в вулику привільно, вода була і їжі шмат, 

Мав в розпорядженні щоденно бджолинь гарненьких цілий штат. 

Вважав себе багатим паном, главою в домі, основним, 

І не задумався небога – нема пишатись власне чим. 

Бджола без досвіду літала, у світ не навчена прийшла, 

Здалось, що трутня покохала й своє призначення знайшла. 

Пройшли дощі, промчали грози, вже липня день за днем спливав, 

В сім’ї робочого народу невмілий трутень зайвим став. 

Його вхопили попід руки , голодним в поле провели, 

І на дорогу кусню меду, води чи хліба не дали. 

Бджола кохання пережила, привчатись стала до робіт, 

Щоб відновити тихий спокій , і розпочати свій політ… 

Життя не дуже справедливе ніі у людей, ні у комах, 

І щоб щасливим в світі бути пора обходити невдах. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.05.2012 21:20  Сашко Новік => Каранда Галина 

це типу про читача? зараз звернув

 14.05.2012 23:41  Каранда Галина => Сашко Новік 

гарна байка, дивний висновок. а ти на коменти увагу звернув?:)

 02.01.2012 20:55  Сашко Новік 

жесть. комахи

 11.04.2011 15:05  © ... 

Ваші не гірші - Ваші прекрасні. Чому  б нам їх не почитати?

 11.04.2011 14:20  Читач => © 

Я не пііт, лише учуся

І зрідка за перо беруся.

Плекаю світ крізь Ваші вірші

І, хоч мої бува не гірші,

Та інших погляд на цей світ

Ціную над усе.  Привіт!!!

 11.04.2011 12:36  © ... 

Нічого собі! Прийдеться з Вами вірш продлити,

А з бджолами  разом прийшлося жити.

Чому Ви досі читач?

 11.04.2011 11:14  Читач => © 

Чудові вірші, Лані браво!!!

Гадає жінка має право

Вершити суд над чоловіком?!?!

Наснилось їй в кошмарі диком..!

Хай в праці трутня роль остання,

Та він дарує мить кохання!!!

Хоч знає, що прийде кінець...

Ви, Лані мила молодець!

В бджільництві знаєтесь чудово!!!

Кажу як спец... І чесне слово -

Прегарні вірші, добра рима!!!

Ваш поціновувач, із Крима.

 09.04.2011 14:19  © ... 

ну чого ж "дуля  з маком", а поговорити?

 09.04.2011 12:55  Тетяна Чорновіл => © 

Ну, якщо на те вже пішло, то отримує, "все, що потрібно" королева, а простим трудівницям, які годували і леліяли тих лежебок - дуля з маком! :)))))))

 09.04.2011 12:29  © ... 

та в них там взаглі така жорстокість твориться, отримають від чоловіків все, що потрібно, при чому після цього трутень миттєво гине в муках, далі в невикористаних трутнів відбирають їжу, потім, притискають до стін, а врешті виштовхують і попереджають охорону назад не впускати, а раніше здавалось, що бджоли милі.

 09.04.2011 11:43  Тетяна Чорновіл => © 

Жорстокі бджолиці! Треба було торбину на дорогу таки спакувати!!! :)))