06.09.2012 13:47

-

282

5 | 7

 © Андрій Гагін

Єдине

з рубрики / циклу «Жителі сьогодення»

Замучені, стомлені долею й часом.

Буває здається: щасливі живем,

А в що ми всі віримо во́дночас разом;

Як зробимо вибір - то плачем з жалем.

Пустим обіця́нкам, як вітру ми віримо;

Себе серед часу тут не впізнаєм.

Бувають життя наче плямами білими -

Та кожного шлях сам собі навзаєм.

Чи втратили віру просту в справедливість,

Та власного тут вже не зна́йдеш зовсім.

Ще віримо інколи в доль вередливість,

Знайти б щось єдине, потрібне усім.

серпень 2012