Монолог Діви Марії

з рубрики / циклу «У полоні моїх почуттів»

Була я містом, древнім, гарним.

Мене ви зруйнували.

Була ромашкою у лузі,

А ви мене зірвали.

Була пшеницею на полі,

А ви мене спалили.

Була рабинею в неволі,

А ви мене убили.

Була я небом світлим, чистим.

Затьмарили війною.

Була убитою в бою

Не плакали за мною.

Була я бідною вдовою,

А стала я святою.

Ким не була я у житті

Мене ви зневажали.

Коли погано вам жилось,

То навіть проклинали.

Коли бажане не збулось,

За мене забували.

Зневірились, забули Бога,

Лиш інколи молились.

Людино! Це твоя дорога

В безодні загубилась.

Та я молитимусь за тебе,

Бо я - твоя мати.

Коли постукаю у двері

То не вели прогнати.