17.09.2012 16:20
-
171
    
  5 | 5  
 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «роздуми...»

Самотньо так...

Хоч поряд мене завжди стільки люду...

Було... і буде...


Так боляче...

Цей біль мені застряв уламком в душу...

Терпіти мушу...


І сумно так...

Мелодії твої, лиш додають тривоги...

Мабуть...  дороги...


Так холодно...

І душу відігріти не зможе мені кава, а ні чай...

Піду. Прощай.

Лідія Яр цікавиться

  • Лідія ЯрМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.09.2012 19:33  © ... => Ем Скитаній 

Дякую щиро.

 17.09.2012 19:15  Ем Скитаній => © 

чудово! і оригінально - і змістом, і форма вірша цікава, своєрідна така, творча.

 17.09.2012 18:29  © ... => Тетяна Чорновіл 

Бувають...Дякую

 17.09.2012 18:19  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже сумно! Зачіпає. Бувають такі настрої, куди від них дінешся!
Гарна форма!

 17.09.2012 17:10  © ... => Деркач Олександр 

Дякую.

 17.09.2012 16:46  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно...і форма, і подача співпадає з настроєм, станом самотності...сподобалось!...не настрій - вірш)

 17.09.2012 16:39  © ... => Каранда Галина 

Уже повернулась.
Дякую.

 17.09.2012 16:25  Каранда Галина => © 

гарно. повертайтеся!:)