25.09.2012 22:49

для всіх

1596

15 | 16

 © Тетяна Чорновіл

ОСІНЬ ЗОЛОТА

Притча

Табличка в старця коло ніг:

ПОДАЙТЕ ЩОСЬ СЛІПОМУ.

Люд в шапку кидав, хто що міг, 

Нещасному слабому.

Прохожий коло старця став, 

Щоб милостиню дати, 

Купюру з гаманця дістав

І напис став читати.

– Убогий, – мовив, – твій дохід!

Залянувши в скарбничку.

– Твій напис замінити слід...

Узяв до рук табличку, 

Слова якісь там змудрував, 

Поставив жирну крапку

Та й зник, а старець грошей мав

На вечір повну шапку.

Порахувати – ого-го!

Незрячий мав мороки!

Ба! Враз рятівника свого

Впізнав ледь чутні кроки.

– Впаду, – сказав, – до твоїх ніг, 

Дозволь лиш запитати, 

Скажи мені, чудес яких

Ти в напис зміг додати?

– В табличці, – чоловік сказав, 

Й не пахне чудесами!

Слова лиш інші я вписав, 

По суті ж все те саме.

Кричала всім табличка та

Сліпому на удачу:

НАВКОЛО ОСІНЬ ЗОЛОТА, 

ТА Я ЇЇ НЕ БАЧУ.