03.11.2012 18:17

-

684

5 | 5

 © Андрій Гагін

Осінь-господиня

із написаного в минулому

Вона вразлива господиня:

То льє дощем, то небо синє,

Або сміється і лиш сонце.

Тримає ягоди в долоньці.

Зібрала скрізь траву зелену

і жовте листя з цього клена.

Стоять дерева попід полем,

Вже сплять - і в променях ранкових.

Мете мітлою сильний вітер

З дороги все сміття їй витер.

Й здійнявся стрімко десь угору…

Пташки летять, курличуть знову.

Завмерло тихе чорне поле,

Немов замерзли хвилі в морі.

Прощалась згодом і сумною

Ховала землю в сон, імлою.

Скінчила працю всю завзято,

і буде зиму зустрічати:

"Ну що ж! Нарешті все прибрала!

Бери, вже зимонько, управу!"

27.11.11