Молочний ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

– Чому ти, нічко, раптом стала

Так насолоджено щемка?

– Бо за Молочний Шлях літала,

З зір надоїла молока…

– Де дінеш свій удій, чаклунко,

Молочно-білого жалю?

– У світанкову купіль лунко

Густим туманом розіллю.

– Для чого ж сутінок удою

У лоно річки сиво звис?

– Щоб дикі верби над водою

Вплели його у шелест кіс.

– О, признавайся! Нащо сниться

Ця лагідна туманна мла?

– Я чари зоряні з дійниці

У сонну мрію підлила…

Візьміть участь в обговоренні

06.11.2012 13:22 Деркач Олександр => ©

Чарівна поезія, створює душевно-піднесений і в той же час якийсь мрійливо-томний стан, навіть вводить в піднебесний транс, в поетичну нірвану...я серйозно)))

04.11.2012 15:11 Бойчук Роман

Чудовий діалог! БРАВО!!!

Гарно, цікаво, з несподіваною формою! Дуже сподобалось!

Ще щось таке таємничо прекрасне...Усе до словечка....Магія якась...

) ага, надоїла!) а нагодувала? ))))))))))))))))) вичистила, соломки підстелила, сіна накосила?:))) чи то хай день робить? хитра нічка, зорі доїти))))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ